ВИДОЗМІНА ДЕФІНІЦІЙ: АСИМІЛЯТОРСЬКА ПОЛІТИКА ЧИ ПОЛІТИКА ПОЗИТИВНОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ

Анотація

Розглядові українського питання на сторінках “Ab imperio” та аналізові термінів асиміляторська політика та політика позитивної дискримінації. Основою роботи є контрастивний метод дослідження, що з’ясовує відмінність українськоцентричної та російськоцентричної позиції щодо визначальних номенів.
Доведено, що стрижневі лексеми дискримінація (позбавлення прав у певної частини людей) та імперія (одне зі значень – держава, що має колонії) автори російськоцентричного журналу “Ab imperio” вживають здебільшого з позитивною конотацією. Вмотивовано, що термін політика позитивної дискримінації (позитивної дії) (автори – Т. Мартін, С. Рум’янцев) та імперія позитивної дії (автор – П. Блітстайн (P. Blitstein)) є оксимороном, тобто поєднуванням непоєднуваного, на зразок щасливе вбивство, або щасливе рабство. Термін асиміляція – це уподібнення, тому єдино можливий термін щодо політики СРСР – це асиміляторська політика, яка відбувалася з метою творення “єдіного совєтського народу”. Саме асиміляторська політика була домінантною і в мовному (уподібнення словникового складу мови, уподібнення правописної системи), і в політичному плані (організований Голодомор 1932–1933, переселення українців на неукраїнські території, масовий обмін спеціалістами, мішані шлюби, російські школи тощо). Прикметно, що деякі вчені (Д. Сталюнас та C. Величенко) подають термін часткова асиміляція. Асиміляторської мовної політики часів царської Росії та СРСР зазнали не лише Україна, Білорусь, Казахстан та Литва, а також Грузія, Вірменія, Азербайджан, у яких було в корені знищено їхній націоналізм.
Отже, спотворення суті визначальних термінів у журналі “Ab imperio” руйнує соборницькі настрої українців, формує неправильне розуміння української ідентичности, культурно та ідеологічно узалежнює Україну від Москви.
Ключові слова: термін, політика позитивної дискримінації, асиміляторська політика, журнал “Ab imperio”, совєтська політика.