РОЗВИТОК САМОСВІДОМОСТІ ПЕДАГОГІВ МУЗИЧНОГО СПРЯМУВАННЯ

Анотація

Наведено результати теоретико-методологічного аналізу наукових здобутків світових та вітчизняних учених дослідження проблеми психологічної готовності спеціалістів, які досліджують це у вимірі спеціальної освіти та корекційно-реабілітаційного впливу на дітей, що мають порушення інтелектуального, аутистичного, мовленнєвого та кінестетичного дизонтогенезу. Аналіз літературних джерел показав, що психологічна готовність фахівця спеціальної освіти є інтегральним утворенням педагога що полягає у мотиваційному, емоційному та діяльнісному ставленні дорослого до зміни у поведінковому, регуляторному, розвитковому, інтелектуальному, чуттєвому сприйманні співпраці з дитиною, спрямованої на корекцію та компенсацію основних ядерних порушень та їх наслідків. Психологічну готовність музикотерапевта зображено за таких компонентів: праксеологічного, асертивного та інтернального. Кожен компонент наведено параметрами інтелектуального, мотиваційного, вольового, саморегуляторного, оцінного, креативного, творчого, комунікативного, корекційно-компенсаторного психологічних механізмів.

Визначено, що особистісні риси музиканта-педагога проявляються в ситуації усвідомлення ним необхідності спеціальної фахової підготовки до сприймання психологічних особливостей дітей із особливими освітніми потребами. Зазначено, що без сформованої психологічної готовності фахівця музичного спрямування, його супервізії навчання, психологічної підтримки закладаються негативне ставлення до особливих дітей та співпраця з ними. Музична терапія потребує спеціальної підготовки спеціалістів, які не тільки компетентні в області музики, впливу музики, використання музичних інструментів, а й того що забезпечує феномен її ефективності і надійності науково-практичних результатів. Музикотерапію ще досить недавно почали використовувати у спеціальній освіті і до цієї роботи включились фахівці з музичним спрямуванням діяльності. В статті представлено розроблені автором критерії та рівні психологічної готовності фахівця з музичного розвитку стосовно адекватної взаємодії з дітьми диференційовану від тої чи іншої нозології. Визначено, що така співпраця має відбуватися в контексті не тільки музичної а й спеціальної роботи в рамках музичної психотерапії.

Зроблено висновок про необхідність розробки та апробації структурно-функціональної моделі фахової спеціальної психологічної підготовки спеціалістів зі музики з значущим акцентом змісту на психотерапевтичну допомогу.

Ключові слова: музикотерапія, спеціальна освіта, психологічна готовність, музичний терапевт, діти із особливими освітніми потребами.