РОЛЬ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ У РОБОТІ ЛОГОПЕДА З ДИСЛАЛІЄЮ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В ЧАС ВІЙНИ

Анотація

Динамічність життя дитини і дорослої людини, його виклики, найбільшими серед яких є війна в Україні, повітряні тривоги, інформація з медіа, яка часто робить його ще більш стресовим та інші, посилюють роль психологічних знань у роботі педагогічних працівників, у тім числі вчителя-логопеда. Навчання в молодших класах закладу загальної середньої освіти потребує від кожної дитини змін та пристосування до нових умов, зокрема до умов освітнього середовища, що може створювати для них соціальний стрес й у мирних умовах, а тим більше в час війни. У дітей з дислалією, крім того, ще накладаються негативні переживання і порушення ефективної комунікації через порушення мовлення. Отож, для з’ясування, в яких саме структурах особистості дитини  потрібне застосування психологічних знань у роботі вчителя-логопеда з дизлалією дітей молодшого шкільного віку в час війни, було проведено емпіричне дослідження. Емпіричне дослідження було виконано в рамках дуальної освіти на кафедрі спеціальної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка. Емпірично отримано, що для зниження негативної дії соціального стресу дитини з дизлалією потрібно сприяти саме розвитку самоконтролю та формуванню навичок стресостійкості, а дітям без порушень мовлення потрібно розвивати та оптимізувати, насамперед, ефективну комунікацію. Щоб робота вчителя-логопеда була ефективною в період війни, варто брати до уваги переживання учнями молодшого шкільного віку соціального стресу. Педагогічні правціники повинні пам’ятати, що усім дітям молодшого шкільного віку для успішного управління соціальним стресом треба знижувати загальну тривожність у школі, фрустрацію в досягненні успіху, долати страхи самовираження, перевірки знань та страху не відповідати очікуванням дорослих. Причому потрібно сприяти формуванню та розвитку у дітей адекватної самооцінки, як загалом, так і в окремих її складових; розвитку та формуванню нових властивостей особистості дитини з дизлалією, зокрема розширення обсягу знань та підвищення інтелекту дітей; розвитку комунікабельності, соціальної сміливості, стресостійкості, емоційної врівноваженості, відвертості; оволодінню дітьми методами саморегуляції; зниженню рівня шкільних страхів та загальної тривожності. Також учителю-логопеду потрібно сприяти виконанню психологічного просвітництва батьків, оптимізації і корекції виховання їхніх дітей, індивідуального підходу, під час застосування санкцій чи покарань, сприяти розвитку їх почуття обов’язку, симпатії та любові до дитини, потреби реалізувати та продовжити себе у дітях. У педагогічному середовищі вчителю-логопеду слід створювати і розвивати сприятливу ділову та конструктивну психологічну атмосферу, коли усі діти почувають себе у безпеці та всесторонньому благополуччі.

Ключові слова: дислалія, стрес, соціальний стрес, робота вчителя-логопеда, психологічні знання, учні молодшого шкільного віку, війна.