ПІДГОТОВКА ОСВІТНІХ ЕКСПЕРТІВ У СФЕРІ ОСВІТИ В ПОЛЬЩІ: ОСНОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ХАРАКТЕРИСТИКИ

Olha Lavro

Анотація


Проаналізовано стан педагогічної теорії та практики, які є ґрунтовними та базовими для системи підготовки освітніх експертів Польщі. Розглянуто ключові концепції, які використовують у Польщі для підготовки освітніх експертів. Досліджено організаційні та методологічні особливості польської системи підготовки освітніх експертів. Визначено інноваційні підходи та технології, які використовують у Варшавському університеті, Польському акредитаційному комітеті та інших закладах, що здійснюють підготовку експертів у галузі освіти. Дослідження присвячене передовим інноваційним підходам і технологіям, які використовують у Польщі, зокрема у Варшавському університеті у процесі підготовки освітніх експертів, та відіграють головну роль у підвищенні якості та актуальності навчальних програм.

Порівняно основні концепції підготовки освітніх експертів у сфері освіти, що використовують у Польщі та інших країнах. Крім того, порівняльний аналіз виявляє різницю між рівнем підготовки освітніх експертів у різних закладах, таких як Польський акредитаційний комітет (PKA), Державний комітет з акредитації та Варшавський університет. Ці навчальні програми включають деякі особливості та методи, які можуть відрізнятися залежно від навчального закладу, рівня програми та освітнього середовища, що розвивається.

Виконанано порівняльний аналіз переваг і недоліків польської та української системи підготовки освітніх експертів. На основі проведеного інтерв’ю з представником Польського акредитаційного комітету розкрито важливі аспекти підготовки освітніх експертів в Польщі та сформовано рекомендації щодо покращення системи підготовки освітніх експертів в Україні.

Ключові слова: підготовка освітніх експертів, Польський акредитаційний комітет, якість освіти, система освіти Польщі, навчальна програма освітніх експертів.


Повний текст:

PDF (English)

Посилання


  1. Accreditation Council. (2010). Accreditation System. Available online at: http://www.akkreditierungsrat.de/index.php?id=9&L=1 (accessed: 21 August, 2023).
  2. Beerkens, M. (2015). Agencification challenges in higher education quality assurance. The Transformation of University Institutional and Organizational Boundaries ; Higher Education Research in the 21st Century Series (Rotterdam, Sense).
  3. Bendixen, C., Jacobsen, C. (2017). Nullifying quality: the marketisation of higher education. Quality in Higher Education, 23(1), 20–34.
  4. Billing, D. (2004). International comparisons and trends in external quality assur-ance of higher education: commonality or diversity? Higher Education, 47 (1), 13–37.
  5. Commonwealth Secretariat. (2011). Commonwealth Capacity Building for Planning: Review of planning education across the Commonwealth (Edinburgh, Common-wealth Association of Planners).
  6. Chmielecka, E. (2015). Europejskie Standardy i Wskazówki zapewniania jakości w szkolnictwie wyższym a polski model akredytacji. Eduk Acja Ekonomistów I Menedżeró, 2 (36), 29–40.
  7. Chmielecka, W., Dąbrowski, M. (2004). Accreditation and evaluation in Poland: concepts, developments and trends. Dordrecht, Kluwer, 21 (2), 23–44.
  8. Dobija, D., Górska, A., Pikos, A. (2019). The Impact Of Accreditation Agencies And Other Powerful Stakeholders On The Performance Measurement In Polish Universities. Baltic Journal of Management, 14 (1), 84–102.
  9. European Association for Quality Assurance in Higher Education (ENQA). (2009). Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area. Available online at : http://www.enqa.eu/files/ESG_3edition%20(2).pdf (accessed: 10 July, 2023).
  10. Franka, A., Kurthband D., Mironowicz I. (2012). Accreditation And Quality Assurance For Professional Degreeprogrammes: Comparing Approaches In Three Europeancountries. Quality in Higher Education, 18 (1), 75–95.
  11. Haug, G. (2000). Quality Assurance/Certification in the Education Area. Presentation to the CRE Institutional. (accessed: 24 March, 2000).
  12. Lavro, O. (2023). Formation Of Information And Communication Competence Of An Expert In The Field Of Education. Development of the childʼs personality in the modern information and communication society, 11(2), 22–25.
  13. Teichler, U. (2017). Internationalisation Trends in Higher Education and the Changing Role of International Student Mobility. Journal of International Mobility, 5, 179–216.
  14. Woodhouse, D. (2004). The quality of quality assurance agencies. Quality in Higher Education, 10(2), 77–87.
  15. Wysocka, K., Jungnickel, C., Szelągowskarudzka, K. (2022). Internationalization and Quality Assurance in Higher Education. Sciendo, 26 (1), 204–230.
  16. Wysocka, K., Leja, K. (2017). Internationalization Applied? The concept of internationalization. Przedsiębiorczość i Zarządzanie, 18 (11/3), 349–371.




DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vpe.2023.39.12038

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.