ПРОВІДНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЛОГОПЕДІЇ В УКРАЇНІ ВПРОДОВЖ 1950–1991 РР.: ТЕОРЕТИЧНИЙ І ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТИ

Анотація

Проведено історико-педагогічний аналіз провідних тенденцій розвитку логопедії в Україні впродовж 1950–1991 рр. Проаналізовано науковий доробок вітчизняних учених, присвячений вивченню теоретичної та методологічної основ корекції порушень мовлення. Визначено основні продуктивні ідеї та прогресивні здобутки науковців у цій царині знань. Охарактеризовано різноманітність тогочасних суспільно-політичних, соціально-економічних і організаційно-педагогічних чинників, які впливали на умови дослідницької та практичної діяльності в області логопедії та обумовлювали особливості процесу її подальшого розвитку як окремої педагогічної галузі знань.

Застосовано аналітико-логічний, історико-системний методи та метод порівняльного аналізу отриманих даних, що дало змогу відобразити цілісну картину розвитку теоретичних засад логопедії в Україні в окреслений період. Під час проведення дослідження також було застосовано й інші наукові методи, зокрема, пояснення, пошуку, синтезу, зіставлення тощо.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в конкретизації та доповненні історико-педагогічних фактів, які характеризують основні закономірності і специфіку наукових пошуків українських учених, діяльність українських державних інституцій, які проводили наукові дослідження в галузі спеціальної освіти, зокрема логопедії. Введено до наукового обігу маловідомі архівні документи, пов’язані із розвитком теоретичних та практичних засад логопедії в УРСР. Аналіз процесу розвитку логопедії в Україні в зазначений період засвідчує, що власне її об’єкт, предмет і методи сформувались на ґрунті накопичення досвіду та досягнень медицини і педагогіки, що в кінцевому підсумку привело до цілісного виокремлення логопедії в окрему галузь знань.

Ключові слова: логопедія, теоретичні та практичні засади, вітчизняна наука, спеціальна освіта, корекція порушень мовлення, Україна.