НЕФОРМАЛЬНА ТА ДУАЛЬНА ОСВІТА В УКРАЇНІ

Анотація

Зроблено аналіз сучасного процесу запровадження і визнання в Україні видів освіти, які передбачають навчання поза межами освітнього закладу. Показано, що, поряд із формальною освітою, актуальними стають також знання і відповідна кваліфікація, здобуті засобами неформальної та інформальної освіти. Причому набуття або зміна професійної кваліфікації повинні відбуватись оперативно, відповідно до динаміки потреб ринку. Наведено заходи уряду України, спрямовані на розвиток нової парадигми системи освіти в державі: розробка відповідних нормативних документів, створення реєстру кваліфікацій, а також мережі кваліфікаційних центрів, які присвоюватимуть професійні кваліфікації без необхідності навчання в закладах освіти. У праці наведено визначення таких понять, як формальна освіта, неформальна освіта, інформальна освіта, освітня кваліфікація, професійна кваліфікація, компетентність, відповідно до їх трактування, зазначеного у нормативних документах уряду України. Окрему увагу автори статті приділяють аналізу сучасного стану і перспективи розвитку дуальної форми освіти в Україні. На основі досвіду Німеччини та інших європейських держав  обґрунтовано актуальність і доцільність запровадження такої форми здобуття освіти в Україні. Наведено приклади її успішного застосування у деяких вітчизняних закладах вищої освіти: Національному технічному університеті України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорськогоˮ, університеті державної фіскальної служби України. Описано переваги і недоліки дуальної форми здобуття освіти. Наведено основні причини, які обумовлюють низькі темпи запровадження розглядуваних видів освіти в Україні.

Ключові слова: освіта, неформальна освіта, дуальна освіта, кваліфікація, компетентності.