ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ВІРТУАЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Анотація
Здійснено аналіз дефініції “освітній простірˮ у контексті методології наукових досліджень та представлено авторське визначення поняття “віртуальний освітній простір закладу вищої освітиˮ. Оцінено багатоаспектність віртуального освітнього простору на декількох рівнях – інституційному, функціональному та технічному. Проаналізовано особливості “віртуального університетуˮ як сучасної освітньої інституції та його структуру (технічне (телекомунікаційне) середовище; інформаційно-комунікаційне середовище; навчально-методичне (освітнє) середовище; адміністративно-управлінське середовище). Виокремлено та обґрунтовано шляхи формування віртуального освітнього простору ЗВО у контексті проектування його середовищ – інформаційного середовища; технологічно-цифрового середовища; комунікативного середовища та педагогічного супроводу, який забезпечує освітню площину виміру. Розглянуто особливості інформаційного середовища ЗВО у контексті різноманітної за змістом інформації (нормативно-розпорядчої, наукової, навчальної, суспільно-культурної та дорадчої), яку популяризує як власний інтелектуальний продукт ЗВО в межах глобального, регіонального та місцевого простору. Виокремлено засадничі принципи функціонування інформаційного середовища – відкритості, доступності, гнучкості, збереженості, мобільності та адаптивності інформації. Шляхом до формування технічно-цифрового середовища віртуального освітнього простору є використання ресурсних програмних можливостей системи управління навчанням, які проаналізовано в контексті сучасних наукових досліджень. Описано шляхи формування комунікативного середовища віртуального освітнього простору ЗВО до створення різних форм комунікативно-соціальної взаємодії учасників, утворення віртуальних освітніх спільнот.
Ключові слова: віртуальний освітній простір закладу вищої освіти, освітнє середовище, віртуальний університет, віртуальні кампуси, віртуальна спільнота.
Повний текст:
PDFПосилання
- Безуглий А. І. Віртуальний університет: проблеми створення і функціонування. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. Вип. 46., 2016. С. 110–114.
- Войцях Т. В. Віртуальна спільнота як форма розвитку професійної компетентності соціального педагога у міжкурсовий період: експериментальна модель. Черкаси, 2013. 20 с.
- Гершунский Б. С. Образовательно-педагогическая прогностика. Теория, методология, практика : учебное пособие. Москва : Наука, 2003. 768 с.
- Ильченко О. А. Дидактическая модель персонифицированного обучения в виртуальных образовательных средах. Дистанционные образовательные технологии. Проблемы, опыт, перспективы развития : сб. ст. Москва: ФИРО, 2008. С. 69-88.
- Касярум Н. В. Освітній простір: становлення поняття. Витоки педагогічної майстерності. Серія : Педагогічні науки. Вип. 12. 2013. С. 107–113.
- Петренко Н. В. Освітній простір інформаційного суспільства як простір ризику для розвитку людини. Грані. №5. 2016. С. 35–40.
- Сениця Н. І. Особливості формування віртуального освітнього простору в закладі вищої освіти : магістерська робота : 011 / Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2020. 104 с.
- Топузов М. О. Проектування інформаційно-освітнього середовища навчальних закладів у сучасному суспільстві. Український педагогічний журнал. № 1. 2017. С. 26–36.
- Цимбалару А. Д. Освітній простір: сутність, структура і механізми створення. Український педагогічний журнал. 2016. № 1. С. 41–50.
- Ченчжан Цзоу. Віртуальний університет як стратегія розвитку вищої освіти в інформаційноиу суспільстві. Зб. наук. праць “Гілея: наук вісникˮ Вип. 10. С. 311–314.
DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vpe.2021.35.11329
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.