КОЗАЦЬКИЙ КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМ XVIII СТОЛІТТЯ: ПРОБЛЕМА ПОДІЛУ ВЛАДИ МІЖ ПРОВІДНИМИ СУБ’ЄКТАМИ ПОЛІТИКИ

Анотація

Досліджено вироблені у козацькому середовищі XVIII століття – в межах першої політичної еміграції та в межах Гетьманщини у складі Російської імперії – погляди й політико-правові проекти, спрямовані на організацію державних відносин за поділом повноважень та подолання владних суперечностей між провідними суб’єктами політики. Обґрунтовано тезу про те, що основним способом вирішення окреслених проблем стала орієнтація козацького середовища на конституціоналізм, себто на цілеспрямоване вироблення за допомогою суспільно-політичних інституцій таких правових норм, які б регулювали відносини між репрезентантами влади і суспільством, між представниками різних владних інституцій та рівнів. Наголошено на тому, що вільна від військового та адміністративного впливу російської імперської адміністрації мазепинська політична еміграція мала змогу запропонувати концептуальні шляхи вирішення питання організації державних відносин проектованої козацької держави – Війська Запорозького з опертям на конституційну норму. У той час на Лівобережній Україні-Гетьманщині під впливом російсь­кого чинника проблему поділу влади між провідними її суб’єктами було зведено до врегулювання владних суперечностей та боротьби між гетьманами та генеральною стар­шиною. На підставі аналізу двох взаємовиключних тенденцій розвитку політико-право­вої думки Гетьманщини щодо вирішення зазначеної проблеми доведено, що навіть попри те, що така боротьба відбувалася як цивілізованим (вироблення компромісних політичних та правових норм, елементів станово-представницької демократії), так і неправовим (доноси, змови) шляхами, вона стала складовою установок орієнтацій козацького середовища на конституціоналізм.