РОЗСУД СУДУ ТА ПРАВА ЛЮДИНИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Анотація

Досліджено окремі проблеми правосуддя у кримінальному провадженні із застосуван­ням дискреційних повноважень суду у взаємозв’язку з інститутом прав людини.
З’ясовано роль принципу рівності прав людини під час здійснення кримінального провадження з погляду суддівської дискреції у таких інститутах, як слідчі дії, заходи забезпечення кримінального провадження та застосування примусових заходів медично­го характеру. Мета принципу рівності – не допустити несправедливої дискримінації, забезпечивши однакове ставлення до осіб, які перебувають в однаковій ситуації де-факто чи де-юре, коли йдеться про реалізацію певного дискреційного повноваження.
Охарактеризовано види прав людини та допустимість їх обмежень за розсудом суду за наявності конкуренції суспільно-правових цінностей із урахуванням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини. За своїм характером права людини є абсолютними, однак щодо окремих з них допускаються винятки задля забезпечення насамперед публічного інтересу. В такому разі інтерес окремого індивідуума та публічний інтерес постають конкурентними ціннос­тями, щодо яких саме судді належить прийняття рішення, на підставі встановлених зако­ном умов, але й зі значною долею дискреції. Європейський суд з прав людини у своїй практиці ствердив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень
Запропоновано критерії, необхідні для врахування судом, у разі зважання на конкурентні цінності у ситуаціях, які допускають розсуд суду, зокрема: первинність однієї із цінностей (необхідно враховувати, яка цінність виникла первинно та незалежно від іншої); залежність однієї із цінностей (наприклад, право на індивідуальну безпеку, не може бути реалізоване в суспільстві, де існує колективна загроза); характер та тривалість негативних наслідків та можливість їх усунення.
З’ясовано правові механізми захисту та поновлення порушених прав людини у разі неправомірного застосування судом дискреційних повноважень та виявлено їх недоліки для подальшого вдосконалення. Зокрема, важливим аспектом забезпечення прав людини при здійсненні дискреційних повноважень суду є обов’язок детальної мотивації та обґрунтування судового рішення. Детальна мотивація судового рішення також є необхідною для його перегляду судами вищих інстанцій, задля забезпечення однозначного розуміння дискреційних моментів суддею вищестоящого суду.