Вісник Львівського університету. Серія юридична

Проаналізовано генезу, сутність української національної ідеї та визначено її дер­жавно-правові аспекти. Зазначено, що українська національна ідея розглядається як важливий рушій розвитку нації і має стати основним чинником об’єднання українського суспільства, розвитку, утвердження, захисту Української Держави. Наголошено, що українська національна ідея має три базові компоненти: свободу, справедливість і безпеку, які є важливими складовими національних цінностей. Серед рис українського націо­наль­ного характеру вирізняються свободолюбство, демократичність, релігійність, працелюб­ність, толерантність, гостинність українців. Національна ідея визрівала у глибинних плас­тах суспільної свідомості нації (народу). Вона є об’єднувальною вже тому, що завжди відпо­відає колективному прагненню національної спільноти.
Показано, що українська національна ідея становить фундамент національної ідео­логії, визначає засади національної свідомості та сприяє розбудові та утвердженню держави. Українська національна ідея – це любов до свого народу, відповідальність, тур­бота про його кращу долю, добробут і гідність, це міжнаціональна злагода і гармонія. Українська націо­нальна ідея, особливо сьогодні, є важливим мотивувальним чинником в умовах захисту України від російського агресора. Вона є важливим поняттям держа­во­творення. Українська національна ідея зосереджується на найбільш значущих інтересах держави та суспільства, передбачає їхню реалізацію та захист. Головною метою української нації було створення своєї держави, яка б на засадах свободи, справедливості, рівності, народовладдя здійсню­вала управління загальносуспільними справами. Держава є підсумком, результатом розвитку нації. Варто наголосити на тому, що процес усвідомлення нацією необхідності створення власної держави був тривалим, пройшов низку важливих етапів.
Зазначено, що українська національна ідея взаємопов’язана з історією державності. Здебільшого національна ідея і державність зводилися до боротьби проти національного поневолення, асиміляції українців, боротьби за незалежність, національне самовиз­на­чення, утворення суверенної соборної держави. Складовою української національної ідеї була і є діяльність, спрямована на формування високого рівня розвитку української нації, національної ідентичності, національного характеру, національної свідомості та націо­нального характеру. Це також діяльність за збереження і розвиток національної мови, культури, літератури, за створення національної школи, національної інтелігенції, тобто національне відродження і утвердження, удосконалення Української Держави.
Акцентовано, що українська національна ідея має бути реалістичною, конкретною. Вона визначена у ст. 1 чинної Конституції України – «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава» та в її преамбулі, де закріплено «незво­ротність європейського та євроатлантичного курсу України». Побудова такої держави є метою сучасного українського народу. Але сьогодні найважливішою нашою метою є захист і збереження Української Держави, перемога над російським агресором задля щасливого майбутнього України.
Аргументовано, що нині важливо розробити і затвердити на державному рівні Концепцію розвитку української національної ідеї, ідентичності та єдності, у якій визначити найважливіші завдання сучасної Української Держави. У цій Концепції базовим вектором має стати українська національна ідея, яка формує національну ідентичність, єдність та злагоду в суспільстві. Складовими сучасної української національної ідеї є: перемога України; утвердження незалежної і демократичної України; загальнонаціональної єдності, рівності та згоди в суспільстві; високий рівень духовності, культури, єдність мови, історії, культури; економічне зростання України на основі розвитку сільського господарства, індустріалізації, новації; розвиток суспільства праці, у якому цінується працелюбність, чесність, культ освіченості, що є основою добробуту; національна безпека й участь України в ЄС, НАТО, інших авторитетних міжнародних організаціях, а також участь у вирішенні світових і регіональних проблем.

1. Lisovyj, V. (2000). (n.d.). Scho take natsional'na (ukrains'ka) ideia? Natsionalizm. Antolohiia / uporiad. O. Protsenko, V. Lisovyj. Kyіv : Smoloskyp.

2. Nahorna, L. P. (2010). (n.d.). Natsional'na ideia. Entsyklopediia istorii Ukrainy: T. 7: Mi-O / redkol. : V. A. Smolij (holova) ta in. NAN Ukrainy ; Instytut istorii Ukrainy. Kyіv : V-vo «Naukova dumka».

3. Levko, Luk'ianenko. Natsional'na ideia – tse usvidomlene utverdzhennia ukrainstva. Retrieved from // https://www.istpravda.com.ua/dissidents/articles/6190402e3eade/.

4. Pavlychko, D. Ukrains'ka natsional'na ideia ta ii znachennia dlia utverdzhennia derzhavnoi nezalezhnosti Ukrainy. Retrieved from // http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123-456789/42923/02-Pavlychko.pdf?sequence=1.

5. Ivanchenko, R. (1999). Chetverte voskresinnia Ukrainy. Uriadovyj kur'ier, 21 serpnia1999, № 157.

6. Zhulyns'kyj, M.(1995). Ukrains'ka natsional'na ideia v ideolohichnij systemi derzhavo-tvorennia. Holos Ukrainy, 1995, 23 lystopada.

7. Nesterovych, V. F. (2020). Poniattia «derzhavotvorennia v Ukraini» ta joho sutnisni rysy. Pravo i suspil'stvo, № 1, 90.

8. Hural', P. F. (1996). Ukrains'ka natsional'na ideia i derzhavnist'. Problemy derzhavotvorennia i zakhystu prav liudyny v Ukraini. Materialy II rehional'noi naukovoi konferentsii (liutyj 1996 r.). L'viv, 3– 4.

9. Na okupovanykh terytoriiakh RF namahaiet'sia sterty ukrains'ku identychnist' torturamy, areshtamy i propahandoiu dlia ditej, – Bloomberg. Retrieved from // https://lb.ua/-society/2023/05/09/554450_okupovanih_teritoriyah_rf.html.

10. Shevchenko, Taras (2009). Kobzar / Il. V. Sedliara, red. S. Zakharkin, K. Sihov, L. Finberh, prym. Ye. Nakhlika, stattia, biohraf. dovidky j dobir iliustratsij A. Rudzyts'kyj. Kyiv : Dukh i litera.

11. Pavliuk, S. (1995). Pro pokhodzhennia ukrains'koho narodu. Naukovyj zbirnyk Ukrains'koho Vil'noho Universytetu. T.17. Miunkhen ; L'viv, 26.

12. Schodra, O. (2016). Istorychna heohrafiia Ukrainy vid najdavnishykh chasiv do kintsia XVIII stolittia. L'viv, 46.

13. Videjko, M. Yu. (2003). Trypil's'ka tsyvilizatsiia / M. Yu. Videjko. Vyd. 2-he. Kyiv : Akademperiodyka, 11–16.

14. Schodra, O. Istorychna heohrafiia Ukrainy vid najdavnishykh chasiv do kintsia XVIII stolittia. L'viv, 2016.

15. Kuz'mynets', O. Istoriia derzhavy i prava Ukrainy. 2e vyd., dopovn. / O. Kuz'mynets', V. Kalynovs'kyj. (2002) Kyiv : Ukrainy, 8.

16. Ivanchenko, R. (1999, 21 serpnia). Chetverte voskresinnia Ukrainy. Uriadovyj kur'ier, № 157.

17. Rabinovych, P. M. (2002). Osnovy zahal'noi teorii prava ta derzhavy : Navch. posibnyk. Vyd. 5-e, zi zminamy – LILEYa, Ternopil', 2002, 40.

18. Hrushevs'kyj, M. S. (1994). Istoriia Ukrainy-Rusy : v 11 t., 12 kn. / Mykhajlo Hrushevs'kyj ; redkol. P. S. Sokhan' (holova) ta in. Kyiv : Nauk. dumka, T. 1, 176–177.

19. Ukrains'ka mova zlyt' Rosiiu. Kreml' znaie, scho mova ie ideolohichnym instrumentom ‒ movoznavets' Pavlo Hrytsenko. Retrieved from // https://www.radiosvoboda.org/a/mova-viyna-zaborona-vbyvstvo/32115335.html.

20. Pavliuk, S. (1995). Pro pokhodzhennia ukrains'koho narodu. Naukovyj zbirnyk Ukrains'koho Vil'noho Universytetu. T. 17. Miunkhen ; L'viv, 26–27.

21. Pavlychko, D. Ukrains'ka natsional'na ideia ta ii znachennia dlia utverdzhennia derzhavnoi nezalezhnosti Ukrainy. Retrieved from // http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/1234-56789/42923/02-Pavlychko.pdf?sequence=1.

22. Bojko, I. J. (2020). Konstytutsiia Ukrainy 1710 r. ta ii mistse v bahatovikovij istorii natsional'noho derzhavotvorennia. Chasopys Kyivs'koho universytetu prava. Ukrains'kyj naukovo-teoretychnyj chasopys, № 4, 16–25.

23. Karmazina, M. (2011). Kyrylo-Mefodiivs'ke tovarystvo. Politychna entsyklopediia / redkol. : Yu. Levenets' (holova), Yu. Shapoval (zast. holovy) ta in. Kyiv : Parlaments'ke vydavnytstvo, 328.

24. Lavrov, Yu. P. (2003). «Braterstvo tarasivtsiv». Entsyklopediia istorii Ukrainy : u 10 t. / redkol. : V. A. Smolij (holova) ta in. ; Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. Kyiv : Naukova dumka, T. 1 : A – V, 368.

25. Bojko, O. D. (2009). Mikhnovs'kyj Mykola Ivanovych. Entsyklopediia istorii Ukrainy : u 10 t. / redkol. : V. A. Smolij (holova) ta in. ; Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. Kyiv : Naukova dumka, T. 6 : La–Mi, 766.

26. Bojko, I. Mistse i rol' Konstytutsii Ukrains'koi Narodnoi Respubliky 1918 r. v istorii natsional'noho konstytutsionalizmu. Ukrains'kyj chasopys konstytutsijnoho prava, 3/2017 (4.), 67–76.

27. Volkovets'kyj, S., Petriv, Ya. Pro Ukrains'ku natsional'nu ideiu iak dukhovnyj zakon natsii. Retrieved from // http://uaprosvita.if.ua.

28. Svidzyns'kyj, A. (1997). Ukrains'ka natsional'na ideia ta shliakhy ii vtilennia. Svitohliadni zasady ukrains'koho natsionalizmu : zbirnyk / Orh. Ukr. Natsionalistiv. Kyiv, 3–16.