СПРАВЕДЛИВІСТЬ І ГУМАНІЗМ ЯК ЦІННІСНІ ОРІЄНТИРИ ПРАВОСВІДОМОСТІ ТА ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ГЕТЬМАНЩИНИ

Анотація

Статтю присвячено аналізу таких ціннісних орієнтирів правосвідомості та правової культури Гетьманщини, як справедливість та гуманізм. Обґрунтовано їхню тяглість, зв’язок з попередніми епохами та наступність для майбутніх поколінь.
Зміст аксіологічних орієнтирів правосвідомості та правової культури Гетьманщини ілюструється через аналіз нормативно-правових актів, пам’яток правової думки, поетично-публіцистичних творів, народної творчості. Зокрема, це Кодекс 1743 року «Права, за якими судиться малоросійський народ», Інструкція судам гетьмана Д. Апостола 1730 року, політико-правовий трактат випускника, а згодом і викладача Києво-Могилянської академії Михайла Козачинського «Філософія Арістотеліканства» (1744 року), твори українського філософа, поета, козака Семена Климовського «Про правосуддя начальних та бадьорість їхню» та «Про смирення найвищих» (1724 року). Народна творчість представлена українськими прислів’ями та приказками, які дають уявлення про буденний рівень правосвідомості, про відчуття, погляди, уявлення українців щодо права, його значення та ціннісних параметрів.
За результатами дослідження зроблено висновок про те, що в правовій системі Геть-манщини чітко відстежується спадкоємність ціннісних маркерів на рівні усіх її складових частин, у тому числі і правосвідомості та правової культури. Уявлення, відчуття, оцінки, погляди, теорії, ідеї представників українського соціуму щодо справедливості та гуманізму, як на ту епоху, були доволі прогресивними і відображали європейський стиль мислення.