Вісник Львівського університету. Серія юридична

В Україні відбуваються активні процеси реформування не тільки судово-право-охоронної системи, але й системи законодавства, які зумовлені як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками, зокрема, євроінтеграційними процесами, які вимагають глибинного переосмислення діючого законодавства і приведення його у відповідність до європейських стандартів. У зв’язку з цим Указом Президента України № 584/2019 від 7 серпня 2019 року була створена Комісія з питань правової реформи. У складі цієї Комісії сформовано кілька робочих груп, робота яких спрямована на реформування законодавства у різних сферах. Серед таких груп функціонує і група з питань реформування кримінального законодавства. Серед іншого, перед нею поставлені завдання забезпечити розроблення та внесення Президентові України узгоджених пропозицій з питань вдосконалення правової системи України з урахуванням сучасних викликів та потреб демократичного суспільства, зокрема – підготовки та узагальнення пропозицій стосовно змін до законодавства про кримінальну відповідальність. Учасники робочої групи, до складу якої увійшли провідні науковці в галузі кримінального права з різних закладів вищої освіти, поставили перед собою доволі амбітне завдання – розробити проект нового кримінального кодексу.
У статті розглянуто положення проекту кримінального кодексу, які стосуються суб’єкта кримінального правопорушення. Зроблено спробу пояснити, які саме новели були запро-поновані під час обговорення проекту, проте які так і не увійшли до його змісту. Одразу хотів би наголосити на тому, що в частині положень, які стосуються суб’єкта кримінального правопорушення, радикальних змін не відбулося, хоча в робочій групі були досить жваві дискусії з приводу нових запропонованих положень. Мабуть, можна стверджувати, що саме цей розділ зазнав чи не найменше змін порівняно з існуючою редакцією чинного КК України. Йдеться про те, що і надалі суб’єктом кримінального правопорушення визнається фізична осудна особа, яка досягла віку, з якого відповідно до кримінального кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
Щодо пропозицій, які обговорено, перш за все варто згадати ту, яка стосувалася уніфікації і пониження загального віку, з якого може наставати кримінальна відповідаль-ність до чотирнадцяти років. Справа в тому, що диверсифікація джерел інформації, їх відкритість і доступність для молодого покоління дає підстави стверджувати те, що на сьогодні підлітки є більш розвинутими в інтелектуальному розумінні ніж були їхні ровесники кільканадцять років тому. Водночас, вказана пропозиція у цілому не була сприйнята більшістю членів робочої групи з огляду передусім на те, що суспільство навряд чи готове сприйняти таке посилення кримінальної відповідальності неповнолітніх і фактичне розши-рення сфери криміналізації.
Робочою групою була розглянута також пропозиція про розширення причин неосуд-ності. Для вітчизняного кримінального права поняття неосудності та розуміння її причин виключно як психічних розладів чи захворювань є одним із найбільш традиційних положень. Це призводить до того, що неосудність особи пов’язується тільки з психічним розладом чи захворюванням, а подеколи й ототожнюється з ними. Водночас очевидним є той факт, що впливати на психічну діяльність людини, зокрема змінювати її характер можуть не тільки психічні розлади але й інші чинники як зовнішнього, так і внутрішнього характеру причому такі зміни не обов’язково повинні мати патологічно-хворобливий характер.
Із серйозними запереченнями, але все ж таки був прийнятий більшістю членів робочої групи новий підхід щодо відповідальності за кримінальні правопорушення, вчинені в стані сп’яніння. Запропоновано перш за все вирішити питання про те, чи стан сп’яніння виник з власної волі особи, чи ні? І лише у випадку так званого добровільного і свідомого дове-дення себе до стану сп’яніння особа повинна підлягати кримінальній відповідальності на загальних підставах.

Burdin, V. M. (2020). Do pytannia pro suchasnu kryminalno-pravovu polityku Ukrainy. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia yurydychna, 70, 196–210.

Burdin, V. M. (2010). Osudnist ta neosudnist (kryminalno-pravove doslidzhennia) : monohrafiia. Lviv : LNU imeni Ivana Franka.