УМОВИ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ ВІДПОВІДНО ДО ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ: МІНІМАЛЬНІ УМОВИ, ПІЛОТНІ РІШЕННЯ ТА ЕФЕКТИВНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ

Siofra O’Leary

Анотація


Проаналізовано сучасний стан практики ЄСПЛ щодо умов утримання в місцях позбавлення волі. Звернуто увагу на значну статистику таких справ, адже ЄСПЛ уже встановив приблизно 1 300 порушень статті 3 Європейської конвенції з прав людини через умови утрамання, які вважалися нелюдськими та принизливими.
Знаковим є рішення ЄСПЛ у справі Муршич проти Хорватії, де роз’яснено стандарти Конвенції щодо наповнення тюрем. У рішенні підтверджено, що мінімальний рівень осо­бистого простору становить 3 м2 на одну особу; пояснено, як обчислити мінімальну площу, розкрито особливості розгляду таких скарг та застосування презумпцій при вирішенні відповідних фактичних питань.
Що стосується стандартів Європейського комітету з питань запобігання катуванням, то є дві основні причини, через які Страсбурзький суд не прийняв його стандартів: (і) з одного боку, ЄСПЛ зобов’язаний враховувати всі відповідні обставини конкретної справи, тоді як інші міжнародні установи,  як, наприклад, цей комітет, розробляють загальні стандарти у цій галузі; (іі) з іншого боку, ЄСПЛ та Комітет виконують різні ролі. Комітет бере участь у превентивних діях, спрямованих на запобігання. Суд встановлює відповідальність у судових справах за порушення в окремих справах абсолютної забо­рони, що міститься у статті 3.
Відповідаючи на запитання про те, як ЄСПЛ опрацював таку велику кількість заяв, що стосуються умов ув’язнення та переповненості, автор звертає увагу на пілотну процедуру судових рішень, яка розроблена в Страсбурзі з 2004 року.
Окрім того, навіть коли пілотну процедуру не застосовують, ЄСПЛ зазначає інди­відуальні та загальні заходи щодо держав-відповідачів відповідно до статті 46 Конвенції.
Що ж стосується України, то на початку 2020 року ЄСПЛ розглянув справу Сукачов проти України. Порушення статей 3 та 13 було визнано одноголосно, і ЄСПЛ уважав за доцільне застосувати пілотну процедуру у цій справі. У цьому відношенні Суд наголосив на існуванні розповсюдженої структурної проблеми, що є наслідком несправності української кримінально-виконавчої системи. Далі ЄСПЛ вказав на низку заходів щодо протидії цій структурній проблемі, а саме: зменшення кількості затриманих шляхом час­тішого використання інших запобіжних заходів, оновлення ізоляторів. Що стосується ефективних засобів захисту, Суд закликав Україну створити незалежний орган для нагляду за ізоляторами та компенсації неадекватних умов тримання під вартою шляхом зменшення покарання відповідних ув’язнених або надання грошової компенсації.
У статті окремо розглянуто наслідки розвитку практики ЄСПЛ на правову систему ЄС. У 2016 році у знаковій справі Араньосі та Кальдарару німецький суд запитав у Суду ЄС, чи може ймовірність неналежних умов утримання внаслідок системного дефекту у в’язницях держави-члена ЄС, що надала запит на арешт, дозволити компетентним органам в іншій державі не видавати особу на підставі європейського ордеру на арешт. Такі ордери були видані властями Угорщини та Румунії. У цій справі Суд ЄС уважав, що якщо орган, відповідальний за виконання ордеру, має докази реального ризику нелюдського або принизливого поводження в державі-члені, де видано ордер на арешт, цей орган повинен додатково оцінити цей ризик перед прийняттям рішення про видачу особи. Ця оцінка має охоплювати питання того, чи виникає ризик зі загальних умов утримання у відповідній державі-члені (який сам собою не може призвести до відмови у виконанні ордера) та чи існують серйозні підстави вважати, що ця особа буде фактично підда­ватися такому ризику через умови, в яких передбачається її утримувати.


Ключові слова


утримання в місцях позбавлення волі, пілотна процедура, стандарти прав людини, прецедентна практика Європейського суду з прав людиню

Повний текст:

PDF

Посилання


1. Á.R. v. Hungary, no. 20440/15, 17 October 2017.

2. Al. K. v. Greece, no. 63542/11, 11 December 2014.

3. Ananyev and Others v. Russia, nos. 42525/07 and 60800/08, 10 January 2012.

4. Atanasov and Apostolov v. Bulgaria (dec.), nos. 65540/16 and 22368/17, 27 June 2017.

5. Bamouhammad v. Belgium, no. 47687/13, 17 November 2015.

6. Broniowski v. Poland [GC], no. 31443/96, ECHR 2004-V.

7. Burmych and Others v. Ukraine (striking out) [GC], nos. 46852/13 et al, 12 October 2017.

8. Case C-128/18 Criminal Proceedings against Dumitru-Tudor Dorobantu EU:C:2019:857.

9. Domján v. Hungary (dec.), no. 5433/17, decision of 14 November 2017.

10. Dorneanu v. Romania, no. 55089/13, 28 November 2017.

11. Draniceru v. the Republic of Moldova (dec.), no. 31975/15, decision of 12 February 2019.

12. White Paper on Prison Overcrowding. (2016). European Committee on Crime Problems (CDPC).

13. Fehér v. Hungary, 69095/10, 2 July 2013.

14. Gjini v. Serbia, no. 1128/16, 15 January 2019.

15. Hagyó v. Hungary, 52624/10, 23 April 2013.

16. Iacov Stanciu v. Romania, no. 35972/05, 24 July 2012.

17. Idalov v. Russia [GC], no. 5826/03, 22 May 2012.

18. Ilaşcu and Others v. Moldova and Russia [GC], no. 48787/99, ECHR 2004-VII.

19. Ilgiz Khalikov v. Russia, no. 48724/15, 15 January 2019.

20. István Gábor Kovács v. Hungary, 15707/10, 17 January 2012.

21. J.M.B. and others v. France, no. 9671/15 (and others), 30 January 2020.

22. Joined Cases C-404/15 and C-659/15 PPU, EU:C:2016:198.

23. Khlaifia and Others v. Italy [GC], no. 16483/12, 15 December 2016.

24. Aebi, M. F., & Tiago, M. M. (2018). Prison Populations, SPACE I – 2018. Council of Europe, Strasbourg.

25. Mandić and Jović v. Slovenia, nos. 5774/10 and 5985/10, 20 October 2011.

26. Milka v. Poland, no. 14322/12, 15 September 2015.

27. ML v. Generalstaatsanwaltschaft Bremen, Case C-220/18 PPU, EU:C:2018:589.

28. Muršić v. Croatia [GC], no. 7334/13, 20 October 2016.

29. Neshkov and Others v. Bulgaria, nos. 36925/10, 21487/12, 72893/12, 73196/12, 77718/12 and 9717/13, 27 January 2015.

30. Nevmerzhitsky v. Ukraine, no. 54825/00, ECHR 2005-11.

31. Nikitin and Others v. Estonia, nos. 23226/16 and 6 others, 29 January 2019.

32. No. 14057/17, 30 January 2020.

33. Norbert Sikorski v. Poland, no. 17599/05, 22 October 2009.

34. OJ 2007 C 303.

35. OJ L 190, 18.7.2002.

36. Opinion 2/13, EU:C:2014:2454.

37. Orchowski v. Poland, no. 17885/04, 22 October 2009.

38. Prisons and Prisoners in Europe 2018: Key Findings of the SPACE I report. (2019).

39. Recommendation (99) 22 concerning prison overcrowding and prison population inflation. (1999). Committee of Ministers of the Council of Europe.

40. Rezmiveș and Others v. Romania, nos. 61467/12 and 3 others, 25 April 2017.

41. Rules of Court. (2018). European Court of Human Rights, Council of Europe.

42. S.J. v. Luxembourg, no. 34471/04, 4 March 2008.

43. Samaras and Others v. Greece, no. 11463/09, 28 February 2012.

44. Shishanov v. the Republic of Moldova, no. 11353/06, 15 September 2015.

45. Stănculeanu v. Romania, no. 26990/15, 9 January 2018.

46. Stella and Others v. Italy (dec.), nos. 49169/09, 54908/09, 55156/09, 16 September 2014.

47. Štrucl and Others v. Slovenia, nos. 5903/10, 6003/10 and 6544/10, 20 October 2011.

48. Sylla and Nollomont v. Belgium, nos. 37768/13 and 36467/14, 16 May 2017.

49. Szafrański v. Poland, no. 17249/12, 15 December 2015.

50. Szél v. Hungary, 30221/06, 7 June 2011.

51. Torreggiani and Others v. Italy, nos. 43517/09, 46882/09, 55400/09, 57875/09, 61535/09, 35315/10 and 37818/10, 8 January 2013.

52. Tzamalis and Others v. Greece, no. 15894/09, 4 December 2012

53. Van der Graaf v. the Netherlands (dec.), no. 8704/03, 1 June 2004.

54. Varga and Others v. Hungary, nos. 14097/12 and 5 others, 10 March 2015.

55. Vasilescu v. Belgium, no. 64682/12, 25 November 2014.

56. W.D. v. Belgium, no. 73548/13, 6 September 2016




DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vla.2020.70.049

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.