УМОВИ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ ВІДПОВІДНО ДО ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ: МІНІМАЛЬНІ УМОВИ, ПІЛОТНІ РІШЕННЯ ТА ЕФЕКТИВНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ

Анотація

Проаналізовано сучасний стан практики ЄСПЛ щодо умов утримання в місцях позбавлення волі. Звернуто увагу на значну статистику таких справ, адже ЄСПЛ уже встановив приблизно 1 300 порушень статті 3 Європейської конвенції з прав людини через умови утрамання, які вважалися нелюдськими та принизливими.
Знаковим є рішення ЄСПЛ у справі Муршич проти Хорватії, де роз’яснено стандарти Конвенції щодо наповнення тюрем. У рішенні підтверджено, що мінімальний рівень осо­бистого простору становить 3 м² на одну особу; пояснено, як обчислити мінімальну площу, розкрито особливості розгляду таких скарг та застосування презумпцій при вирішенні відповідних фактичних питань.
Що стосується стандартів Європейського комітету з питань запобігання катуванням, то є дві основні причини, через які Страсбурзький суд не прийняв його стандартів: (і) з одного боку, ЄСПЛ зобов’язаний враховувати всі відповідні обставини конкретної справи, тоді як інші міжнародні установи,  як, наприклад, цей комітет, розробляють загальні стандарти у цій галузі; (іі) з іншого боку, ЄСПЛ та Комітет виконують різні ролі. Комітет бере участь у превентивних діях, спрямованих на запобігання. Суд встановлює відповідальність у судових справах за порушення в окремих справах абсолютної забо­рони, що міститься у статті 3.
Відповідаючи на запитання про те, як ЄСПЛ опрацював таку велику кількість заяв, що стосуються умов ув’язнення та переповненості, автор звертає увагу на пілотну процедуру судових рішень, яка розроблена в Страсбурзі з 2004 року.
Окрім того, навіть коли пілотну процедуру не застосовують, ЄСПЛ зазначає інди­відуальні та загальні заходи щодо держав-відповідачів відповідно до статті 46 Конвенції.
Що ж стосується України, то на початку 2020 року ЄСПЛ розглянув справу Сукачов проти України. Порушення статей 3 та 13 було визнано одноголосно, і ЄСПЛ уважав за доцільне застосувати пілотну процедуру у цій справі. У цьому відношенні Суд наголосив на існуванні розповсюдженої структурної проблеми, що є наслідком несправності української кримінально-виконавчої системи. Далі ЄСПЛ вказав на низку заходів щодо протидії цій структурній проблемі, а саме: зменшення кількості затриманих шляхом час­тішого використання інших запобіжних заходів, оновлення ізоляторів. Що стосується ефективних засобів захисту, Суд закликав Україну створити незалежний орган для нагляду за ізоляторами та компенсації неадекватних умов тримання під вартою шляхом зменшення покарання відповідних ув’язнених або надання грошової компенсації.
У статті окремо розглянуто наслідки розвитку практики ЄСПЛ на правову систему ЄС. У 2016 році у знаковій справі Араньосі та Кальдарару німецький суд запитав у Суду ЄС, чи може ймовірність неналежних умов утримання внаслідок системного дефекту у в’язницях держави-члена ЄС, що надала запит на арешт, дозволити компетентним органам в іншій державі не видавати особу на підставі європейського ордеру на арешт. Такі ордери були видані властями Угорщини та Румунії. У цій справі Суд ЄС уважав, що якщо орган, відповідальний за виконання ордеру, має докази реального ризику нелюдського або принизливого поводження в державі-члені, де видано ордер на арешт, цей орган повинен додатково оцінити цей ризик перед прийняттям рішення про видачу особи. Ця оцінка має охоплювати питання того, чи виникає ризик зі загальних умов утримання у відповідній державі-члені (який сам собою не може призвести до відмови у виконанні ордера) та чи існують серйозні підстави вважати, що ця особа буде фактично підда­ватися такому ризику через умови, в яких передбачається її утримувати.