ПІЛОТНІ ТА КВАЗІПІЛОТНІ РІШЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ: ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОСИЛЕНОГО ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ

Анотація

Розширення Ради Європи та приєднання до неї нових членів у 90-х роках викликало значну кількість невирішених структурних проблем, які існували на той момент у нових Державах. Рада Європи та Європейський Суд зокрема, зіткнулися зі складними проблемами у функціонуванні цілих правових систем та їх невідповідністю вимогам Конвенції. Це спровокувало, як снігову лавину, завантаженість Суду однотипними спра­вами, що своєю кількістю унеможливлювали чи зводили нанівець надання якісного пра­вового захисту на Європейському рівні (наприклад, Суд розглянув більше 41 000 справ, що стосувалися проблеми невиконання судових рушень в Україні). Зважаючи на прояви критики Суду з боку як Держав, так і заявників щодо тривалості розгляду справ, а також беручи до уваги повторюваність структурних проблем у Державах, Суд та інші органи Ради Європи вимушені були шукати швидкого та якісного вирішення цієї проблеми. Як Комітет Міністрів, який провадить нагляд за виконанням рішень Суду, так і сам Суд розробили низку нових механізмів для подолання структурних та повторюваних проблем у правових системах Держав. Суд почав впроваджувати практику прийняття пілотних, а в подальшому і квазіпілотних рішень, у яких він не тільки встановлював порушення Кон­венції, а також формулював рекомендації, а іноді і зобов’язання, щодо вчинення конкрет­них загальних чи індивідуальних заходів під час виконання рішення. Дискусії щодо легітимності розширення таких повноважень Суду тривають досі, проте Держави толе­рують такі зміни у Конвенційній системі передусім зважаючи на їх необхідність та ефективність. Процедура пілотних судових рішень була відповіддю на структурні пробле­ми з правами людини в Договірних державах і відсутність політичної волі чи можливості Договірних Держав вирішувати ці проблеми на національному рівні самостійно.
На сьогоднішній день у спеціалізованій літературі порушено проблеми розмежу­вання між пілотними та квазіпілотними рішеннями Суду та їх розуміння. Загалом основна відмінність між цими рішеннями полягає перш за все у процедурі їх ухвалення. Якщо Суд вирішує застосувати формальну пілотну процедуру у конкретній справі, то він інформує про це сторони, які в подальшому матимуть можливість надати коментарі в цій частині. Приймаючи пілотне рішення Суд, як правило, надає Державі певний строк для усунення недоліків та зупиняє розгляд інших типових справ. У той же час, у квазіпілотних рішеннях Суд не дає можливості коментувати сторонам це питання, практично ніколи не вста­нов­лює строків для вирішення структурної проблеми та не зупиняє розгляд інших типових справ.