СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗБЕРЕЖЕННЯ І ГЕОТУРИСТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ГЕОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНИХ ОБ’ЄКТІВ ЗБАРАЗЬКИХ ТОВТР

Vitaliy Brusak, Kateryna Moskalyuk

Анотація


Товтри – комплекс викопних рифових побудов міоцену, що утворює один із наймальовничіших краєвидів Поділля. У структурі Товтрової зони виділяють: головне пасмо (бар’єрний риф, сформований у пізньому бадені), окремі масиви Товтр (біогерми пізньобаденського віку, розташовані на схід від головного пасма), бічні товтри (біогерми ранньосарматського віку, розташовані на захід від головного пасма), території колишніх проток і лагун та проходи між окремими рифовими масивами, частина яких нині зайнята річковими долинами. Співвідношення та форма прояву у рельєфі зазначених елементів є основою детального геоморфологічного районування. У межах геоморфологічного району Подільських Товтр виділяємо три підрайони – Збаразький, Медоборський та Кам’янець-Подільський. Збаразький підрайон простягається від с. Підкамінь (Львівська обл.) до долини р. Гнізна (Тернопільська обл.) і охоплює Мильнівський, Збаразький та Луб’янецький масиви Товтр. У межах Подільських Товтр розташовано 85 об’єктів природно-заповідного фонду, за кількістю домінують ботанічні (20) та геологічні (19) пам’ятки природи. Найбільшу площу займають національний природний парк “Подільські Товтри” (261 316,0 га) і природний заповідник “Медобори” (9 516,7 га), сім ландшафтних заказників (2 423,2 га). У структурі ПЗФ Збаразьких Товтр за кількістю домінують ботанічні (6) та геологічні (6) пам’ятки природи, а найбільші площі займають два загальнозоологічні заказники (6 041,0 га). Виділено особливо цінні геолого-геоморфологічні об’єкти Товтр (ділянки головного пасма Товтр і бічні товтри, відслонення рифогенних відкладів, скелі і скельні комплекси, каньйоноподібні ділянки річкових долин, водоспади тощо), які у Збаразьких Товтрах охороняють у формі геологічних пам’яток природи “Киданецькі скелі”, “Останці Подільських Товтр”, “Останці Сарматського моря” і “Велике Сідло” та у межах ботанічного заказника “Гостра могила”. Частка природоохоронних об’єктів, які спрямовані на охорону геологогеоморфологічних утворень Товтр, становить до 2 % природно-заповідного фонду Збаразьких Товтр.

Запропоновано створити регіональний ландшафтний парк “Збаразькі Товтри” на території головного пасма і прилеглих територій з бічними товтрами від долини р. Серет Лівий до долини Стрийовецького потоку. Адміністрацію парку треба розмістити у м. Збараж, у якому 1994 р. створено історико-архітектурний заповідник “Збараж”. У заповідну зону потрібно відвести найзбереженіші ділянки головного пасма (урочище Пожарниця, г. Гонтова, г. Зубова) та окремі бічні товтри (Луб’янецькі товтри). До складу парку увійдуть “Мільно-Бліхівський” (3 488,0 га) і “Малоберезовицько-Іванчанський” (2 553,0 га) загальнозоологічні, чотири ботанічні заказники та п’ять геологічних, два гідрологічні і чотири ботанічні пам’ятки природи. Розроблено два кільцеві маршрути зі Збаража для розвитку пізнавального туризму у парку. Перший маршрут охоплює унікальні історико-архітектурні пам’ятки й об’єкти неживої природи, а другий – ботанічні і зоологічні об’єкти та пам’ятки неживої природи.

У межах Збаразьких Товтр запропоновано створити ландшафтні заказники “Товтровий степ” і “Гори Стрийовецькі”, геологічні пам’ятки природи “Складка облямування у рифових вапняках у с. Білокриниця”, “Колодіївські велетні”, “Гонтова Гора” та заповідне урочище “Залужанський ліс”, які дадуть змогу зберегти унікальні геолого-геоморфологічні утворення регіону.


Ключові слова


Збаразькі Товтри, головне пасмо, бічні товтри, природно-заповідний фонд, особливо цінний геолого-геоморфологічний об’єкт, геотуризм

Повний текст:

PDF

Посилання


Brusak, V. P., & Moskaliuk, K. (2012). Perspektyvy stvorennia heoparku na terytorii Podilskykh Tovtriv. Visnyk of the Lviv University. Series Geography, 40, 132–141 (in Ukrainian).

Brusak, V. P., Hnatiuk, R., & Zinko, Yu. (1998). Perspektyvy formuvannia pryrodookhoronnoi systemy Podillia. Naukovi zapysky Ternopilskoho pedahohichnoho universytetu. Seriia: heohrafiia, 2, 180–187 (in Ukrainian).

Gerenchuk, K. I. (1949). Podol'skie Toltry (geomorfologicheskij ocherk). Izvestija Vsesojuznogo geologicheskogo obshhestva, 81(5), 325–329 (in Russian).

Zinko, Yu. V. (2013). Metodolohichni i metodychni pidkhody do okhorony reliefu: mizhnarodnyi i vitchyznianyi dosvid. Visnyk of the Lviv University. Series Geography, 41, 140–152 (in Ukrainian).

Zinko, Yu. V., & Shevchuk, O. (2008). Pryrodookhoronni heomorfolohichni obiekty u strukturi heoturyzmu zakhidnoi Ukrainy. Visnyk of the Lviv University. Series Geography, 35, 94–104 (in Ukrainian).

Koroljuk, I. K. (1952). Podol'skie Toltry i uslovija ih obrazovanija. Trudy Instituta geologicheskih nauk, 110(56), 120 pp. (in Russian).

Moskaljuk, E. (2011). Podol'skie Toltry: rif na sushe. Analiz rel'efa dlja optimizacii prirodopol'zovanija. Saarbrucken: LAP LAMBERT Academic Publishing, 146 pp. (in Russian).

Rudnytskyi, S. (1912). Znadoby do morfolohii Podilskoho stochyshcha Dnistra. Lviv: Vydavnytstvo NTSh, 311 pp. (in Ukrainian).

Tsaryk, L. (2007). Perspektyvna ekomerezha Podillia: konstruktyvno-heohrafichni osoblyvosti proektuvannia i stvorennia kartohrafichnykh modelei strukturnykh elementiv. Naukovi zapysky Ternopilskoho pedahohichnoho universytetu. Seriia: heohrafiia, 2, 199–206 (in Ukrainian).

Tsaryk, L. P., & Tsaryk, P. L. (2008). Zakhidnopodilski Tovtry – unikalnyi pryrodnyi obiekt v umovakh neratsionalnoho pryrodokorystuvannia. Okhorona i menedzhment obiektiv nezhyvoi pryrody na zapovidnykh terytoriiakh: materialy mizhnarodnoi naukovopraktychnoi konferentsii. Hrymailiv–Ternopil: Dzhura, 310–317 (in Ukrainian).

Bogucki, A., Brusak, W., Krawczuk, J., Moskaluk, K., Sirenko, I., Tomeniuk, O., Szewczuk, O., & Zińko, Yu. (2012). Koncepcja i zasady tworzenia geoparkow na zachodzie Ukrainy. Annales UMCS. Sectio B, 47(2), 9–32 (in Polish).




DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vgg.2015.49.8603

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


ISSN: 2078-6441 (Print)

          2415-7201 (Online)

Усі статті поширюються на умовах ліцензії Creative Commons “Із зазначенням авторства – 4.0 міжнародна” (CC BY 4.0)