“ТЕОРЕМА СЕКУЛЯРИЗАЦІЇ”: ХРИСТИЯНСЬКІ ВИТОКИ ЧИ ДЕЛЕГІТИМАЦІЯ НОВОГО ЧАСУ?

Анотація

Висвітлено проблемність трактування секуляризації як процесу формування новочасної ідентичності шляхом переходу теологічних понять у світську площину. Цю проблему досліджено крізь призму аналізу інтерпретацій Г. Блюменберґом та К. Льовітом ґенези ідеї прогресу та зв’язку між есхатологією та філософією історії. Увагу зосереджено на порівнянні підходів цих німецьких мислителів ХХ ст. до оцінки ролі християнської спадщини у формуванні новочасного розуміння історії. Розглянуто аргументацію К. Льовіта на користь секуляризації-переходу та пояснено підстави критичного підходу Г. Блюменберґа до проблеми джерел Нового часу. З’ясовано, що “теорема секуляризації”, незважаючи на свої слабкі сторони, є вагомим критерієм переосмислення новизни Модерну.
Ключові слова: “теорема секуляризації”, філософія історії, Модерн, прогрес, есхатологія, християнство.