РОЛЬ ІНГІБІТОРІВ ЦИКЛООКСИГЕНАЗ І АНТИОКСИДАНТІВ У ЗБЕРЕЖЕННІ ГОМЕОСТАЗУ ЕКСТРАКЛІТИННОГО МАТРИКСУ СЕРЦЯ

Анотація

У роботі представлено результати дослідження активності матриксних металопротеїназ ММП2 та ММП9, трипсиноподібних ензимів (ТПЕ), альфа-1-інгібітора протеїназ (АІП) у щурів з доксорубіцин-індукованою кардіоміопатією за впливу препаратів з антиоксидантною дією (корвітину й альфа-кетоглутарату), а також селективних і неселективних інгібіторів циклооксигеназ (кеторолаку, лорноксикаму та целекоксибу). Встановлено, що тривале застoсyвання доксорубіцину призводить до характерних для кардіоміопатії морфологічних та біохімічних змін у серцевому м’язі, вірогідному збільшенню активності латентних та зрілих форм ММП2/9 і зниженню активності ТПЕ та рівня АІП. При застосуванні корвітину відновлюється активність ТПЕ та АІП і знижується ММП, а за дії альфа-кетоглутарату активність ММП, навпаки, підвищується у 3,3-4,6 разу. Показано, що інгібітори ЦОГ1-2 також змінюють активність матрикс-деградуючих ферментів, причому напрям змін залежить від специфічності застосованого інгібітора. На основі аналізу власних і літературних даних розроблена схема взаємодій у системі матрикс-деградуючих ензимів і визначена роль досліджуваних препаратів у підтриманні гомеостазу екстраклітинного матриксу в серці.