ПРОСТОРОВИЙ РОЗПОДІЛ І ЧИСЕЛЬНІСТЬ МОДЕЛЬНИХ ВИДІВ ПТАХІВ-ДУПЛОГНІЗДНИКІВ НА ТРАНСФОРМОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ ПІВНІЧНО-СХІДНОЇ УКРАЇНИ

Анотація

Встановлено щільність гніздування (далі ЩГ) птахів-дуплогніздників на досліджуваних територіях. Найбільша ЩГ відмічається для синиці великої, синиці блакитної та мухоловки сірої в умовах Національного природного парку «Гомільшанські ліси» (далі НПП «ГЛ»): 70,4±9,8, 28,4±2,4 та 42,0±2,4 пар/км² відповідно; для мухоловки білошийої, повзика та вільшанки. ЩГ в умовах ур. «Вакалівщина» становить 87,0±5,4, 50,0±6,5 та 85,0±2,7 пар/км² відповідно. З’ясовано домінуючі види в ієрархічній структурі угруповань: велика і блакитна синиці в НПП «ГЛ» (Іd становить 1,13 та 1,26) і у лісопарку (Іd=1,71 та 1,56 відповідно). Найбільш відвідуваним горизонтом за системою Бялловича є другий міжпологовий біогеогоризонт (далі БГГ) (16% від сумарного бюджету часу). Видом-домінантом за активністю в кленово-липових дібровах є мухоловка білошия (23,32% часу). Найширші просторові ніші притаманні синиці великій, синиці блакитній і повзику (Bs=0,78; 0,60; 0,76 відповідно). Диференціація просторових ніш у мухоловки сірої та синиці блакитної спостерігається у горизонтальній структурі біогеоценозу, а не у вертикальній. Найбільш активною у кленоволипових дібровах є друга розмірна вагова ланка зоофагів (10,1–20,0 г).

Ключові слова: просторовий розподіл, чисельність, щільність гніздування, птахи-дуплогніздники, трансформовані території.