МАКСИМАЛЬНА ОКИСНА ЗДАТНІСТЬ КЛІТИН ЛІМФОМИ NK/LY ЗА ОКИСНЕННЯ ГЛЮКОЗИ, ПІРУВАТУ І ГЛУТАМІНУ

Анотація

У ракових клітинах процеси дихання й окисного фосфорилювання суттєво детермінуються наявністю енергетичних субстратів і кисню, а також властивими їм механізмами регуляції метаболізму. Метою роботи було встановити максимальну мітохондріальну здатність інтактних клітин NK/Ly окиснювати найбільш важливі екзогенні енергетичні субстрати – глюкозу, піруват і глутамін. Після 15-хвилинної інкубації 10 млн пухлинних клітин вносили у полярографічну комірку. Швидкість споживання кисню визначали полярографічним методом за допомогою установки, зібраної на базі електрода Кларка за температури 37°С. Максимальну окисну 

здатність мітохондрій клітин лімфоми NK/Ly досліджували за стимуляції дихання клітин різними концентраціями протонофора ціанід-4-(трифлуорометокси)фенілгідразону (FCCP, 0,25–2 мкмоль/л). Встановлено, що максимальну стимуляцію дихання викликали концентрації FCCP 0,5 і 1 мкмоль/л, залежно від субстрату окиснення. Швидкість дихання і максимальна окисна здатність за окиснення глутаміну достовірно не відрізнялися від контролю. У процесі окиснення пірувату і глюкози швидкість стимульованого FCCP дихання достовірно та суттєво зростала за концентрацій протонофора 0,5–1,5 мкмоль/л, а у процесі окиснення пірувату – і за 2 мкмоль/л. Отримані результати свідчать про те, що глюкоза і піруват можуть бути енергетичним паливом для мітохондрій клітин NK/Ly, на відміну від глутаміну, який може використовуватися для інтенсивних синтетичних процесів.

Ключові слова: лімфома, мітохондрія, глюкоза, піруват, глутамін, максимальна окисна здатність.