Сумісний вплив токсикантів і гельмінтів на стабільність гомеостазу ставковика великого (Lymnaea stagnalis L.)

Анотація

У сьогодення антропогенний пресинг на гідросферу спричинився до прогресуючого зростання забруднення її різними компонентами як промислових, так і побутово-господарських стоків. Серед них одними з найнебезпечніших для гідробіонтів є поверхнево-активні речовини (ПАР) – компоненти синтетичних миючих засобів.

Досліджено вплив різних концентрацій детергента «Ушастый нянь» (2,5, 5, 10, 20, 40 мг/дм³) виробництва Вінницяпобутхім на низку фізико-хімічних показників стабільності гомеостазу гемолімфи – внутрішнього середовища Lymnaea stagnalis (Linnaeus, 1758) інтактних й інвазованих різними стадіями життєвого циклу (материнські та дочірні редії, церкарії) трематоди Echinoparyphium aconiatum Dietz, 1909. Матеріал: 315 екз. молюсків, зібраних вручну у водоймах осушувально-меліоративної системи у басейні р. Тетерів (правобережного допливу Середнього Дніпра) на Центральному Поліссі (хутір Затишшя Житомирської обл.). Методика постановки токсикологічного експерименту стандартна – за (Алексеев, 1981). Йому передувала обов’язкова (Хлебович, 1981) 15-добова аклімація призначених для токсикологічного досліду тварин до умов акваріумного утримання: об’єм акваріумів – 20 л, щільність посадки молюсків – 3–4 екз./л, температура води – 20–22 °С, водневий показник (рН) – 7,9–8,4, оксигенізація – 8,1–8,5 мг О₂/дм³.

Перебування молюсків у токсичних середовищах супроводжувалось розвитком у них патологічного процесу – отруєння. Найвиразнішими симптомами його були кількісні зрушення значень фізико-хімічних показників гемолімфи піддослідних особин, котрі певною мірою забезпечують стабільність гомеостазу їхньої гемолімфи. До них належать вміст у ній загального білка, її питома маса і значення водневого показника рН. У цих молюсків близько 90 % загального білка гемолімфи представлено гемоціаніном, що визначає завдяки потужним його буферним властивостям рівень кисневої ємності й водно-осмотичного тиску в їх організмі.

Патологічний процес, який розвивається внаслідок комплексного впливу токсиканта і гельмінтної інвазії у L. stagnalis, проявляється тим виразніше і стрімкіше, чим вищими є концентрація токсиканта, інтенсивність гельмінтної інвазії та рівень витривалості щодо згаданих вище патогенних чинників різних стадій життєвого циклу трематод. Порушенням значень згаданих вище показників стабільності гомеостазу піддослідні тварини протиставляють сукупність притаманних їм захисно-пристосувальних реакцій – швидких поведінкових, фізіологічних і біохімічних, спрямованих на підтримання життєспроможності особин.

Ефективність таких зусиль у інвазованих трематодами молюсків виявилася значно нижчою порівняно з вільними від інвазії особинами. Ступінь сукупної ушкоджуючої дії токсиканта й паразитів зумовлювався не тільки концентрацією ПАР, але і значною мірою інтенсивністю інвазії і стадією життєвого циклу паразита. Патогенний ефект останніх щодо їхніх хазяїв-молюсків зменшувався у ряду “старі” (материнські) редії > “молоді” (дочірні) редії > церкарії.