ПОШИРЕННЯ, ЩІЛЬНІСТЬ ПОПУЛЯЦІЇ І ТЕРИТОРІАЛЬНА ПОВЕДІНКА ГОРНОСТАЯ (MUSTELA ERMINEA L.) В УМОВАХ РОЗТОЧЧЯ ТА НАДСЯННЯ У ЗИМОВИЙ ПЕРІОД

Анотація

Досліджено особливості поширення, динаміку щільності популяції і територіальну поведінку горностая у зимовий сезон року в умовах природних регіонів Розточчя та Надсяння. Роботи виконувалися на території Яворівського р-ну Львівської обл. Близько 60 % території району лежить у межах Розтоцько-Опільської горбогірної області, зокрема, Розточчя, інша частина належить до Передкарпаття, а саме – Надсянської рівнини. Застосовано методи зимових вистежувань і маршрутних обліків за слідами на снігу. Розрахунки щільності популяції виду виконано за оновленою формулою Формозова. Результати досліджень засвідчили, що горностай є достатньо поширеним видом на території як височини Розточчя, так і Надсянської рівнини. Проте оселища цього хижака здебільшого охоплюють навколоводні біотопи (67 %). До найкращих стацій передусім належить берегова смуга невеликих річок і струмків. На другому місці за кількістю зареєстрованих слідів виду є межа лісу й орних полів, або лук (20 %). У глибині великих лісових масивів тварин здебільшого реєструють на заростаючих зрубах і в молодих лісових культурах (8 %). На ділянках полів, що віддалені від лісів і водойм більш ніж на 500 м, горностай з’являється рідко (3 %). Зрідка реєструють горностая і в населених пунктах – поряд із будівлями (2 %). Найвища щільність популяції виду відмічена у 2010 р. (8 особин/1000 га). Найнижчі показники реєстрували у 2012 р. (2 ос./1000 га). У середньому амплітуда коливань щільності населення горностая протягом 10 років поспіль сягала 4-кратної величини. Однак у прибережних стаціях різниця між крайніми показниками становила 6-кратну величину (2–12 ос./1000 га). Протяжність добового ходу горностая у зимовий період року становить від 200 м до 4,5 км, у середньому 1,2 км. Середній розмір індивідуальної ділянки звіра уздовж берегів водойм становить 15–20 га, у глибині лісу може становити 100 га і більше. Індивідуальні ділянки самців є трохи більшими від ділянок самиць і часто перекриваються з ними. Натомість індивідуальні ділянки тварин однієї статі, які мешкають поряд, майже ніколи не перекриваються. Окремі особини можуть вести кочовий спосіб життя. Ці тварини часто бувають активними у світлий період доби.