ВПЛИВ ГІСТАМІНУ ТА ГІПОХЛОРИТУ НАТРІЮ НА ПРООКСИДАНТНИЙ СТАН і РІВЕНЬ СІАЛОВИХ КИСЛОТ В ЕРИТРОЦИТАХ ЩУРІВ
Анотація
Вивчено вплив гістаміну в дозі 1 і 8 мкг/кг та гіпохлориту натрію (ГХН), концентрацією 5 і 20 мг/л, на перебіг вільнорадикальних процесів і на вміст сіалових кислот у еритроцитах щурів на 1, 7, 14-ту добу досліду, а також після реабілітаційного періоду (21-ша доба). Встановлено, що гістамін порушував процеси ліпопероксидації з утворенням гідропероксидів та ушкоджував протеїни, про що свідчить зміна вмісту карбонільних груп білків. За дії біогенного аміну в нижчій дозі вміст сіалових кислот знижувався на 1, 7, 14-ту доби на 68, 42, 53 % відповідно. Такі зміни виявлено і за впливу вищої дози упродовж його довготривалої дії. ГХН на фоні впливу гістаміну спочатку інтенсифікував, а потім сповільнював процеси ліпопероксидації. Переважаюче зниження кількості карбонільних груп протеїнів за одночасної дії речовин відбувалося впродовж досліду, крім впливу біогенного аміну й оксиданта в концентрації 20 мг/л на 7-му добу досліду, за якого вміст підвищувався на 50 %. Зниження вмісту сіалових кислот у еритроцитах щурів на 1-шу добу досліду відбувалося за поєднаної дії гістаміну та ГХН на 32–64 %. Проте вже на 7-му добу вміст сіалових кислот зростав (на 8 і 94 % відповідно). До подібних змін призводило і випоювання тваринам тільки ГХН обох досліджуваних концентрацій. За допомогою двофакторного дисперсійного аналізу встановлено, що на показники вільнорадикальних реакцій (гідропероксидів ліпідів, ТБК-активних продуктів, карбонільних груп протеїнів) суттєвий вплив виявляло випоювання ГХН, а на вміст сіалових кислот – одночасне введення гістаміну і ГХН. Таким чином, гістамін порушує процеси ліпопероксидації з утворенням гідропероксидів ліпідів, ушкоджує протеїни та знижує вміст сіалових кислот, що веде до зміни поверхневого заряду еритроцитів. За поєднаної дії гістаміну і ГХН у низькій концентрації останній коригує показники прооксидантного стану еритроцитів, що є позитивним ефектом. За період реабілітаційного періоду після одночасної дії гістаміну і ГХН усіх досліджуваних концентрацій вміст гідропероксидів ліпідів, ТБК-активних продуктів, карбонільних груп протеїнів і сіалових кислот переважно знижується.
Ключові слова
Повний текст:
PDFПосилання
Andriichuk A. V., Tkachenko H. M., Kurhaliuk N. M., Tkachova I. V. Dynamika hematolohichnykh pokaznykiv ta markeriv oksydatyvnoho stresu u konei ukrainskoi verkhovoi porody pid vplyvom fizychnykh navantazhen // Visn. Kharkiv. un-tu. Ser. biol. 2013. Vyp. 17. № 1056. C. 148-160.
Apykhtina O. L. Doslidzhennia membranotoksychnoi dii vazhkykh metaliv na modeli erytrotsytiv krovi in vitro // Suchasni problemy toksykolohii. 2011. № 1-2. S. 65-69.
Biriukova M. M., Sokolova I. I., Khudiakova M. B. Dezinfektsiia korenevykh kanaliv: metody ta zasoby: navch.-metod. posib. Kharkiv: KhNMU, 2016. 64 s.
Boldyrev A. A., Kiaiviariainen E. Y., Yliukha V. A. Byomembranolohyia. Petrozavodsk: Yzd-vo Kar NTs RAN, 2006. 226 s.
Vitushynska M., Matiitsiv N., Chernyk Ya. Chutlyvist do umov oksydatyvnoho stresu, tryvalist zhyttia ta neirodeheneratyvni zminy v stukturi mozku u mutantiv Drosophila melanogaster za henamy superoksyddysmutazy // Visn. Lviv. un-tu. Ser. biol. 2013. Vyp. 62. S. 109-116.
Vladyka A. S., Suslov V. V., Tarabryn O. A. Ynfuzyonnaia terapyia pry krytycheskykh sostoianyiakh. K.: Lohos, 2010. 274 s.
Hyrina O. M., Karlova O. O., Briuzghina T. S. Otsinka lipidnykh pokaznykiv erytrotsytiv u khvorykh z metabolichnym syndromom // Medychna khimiia. 2007. T. 9. № 1. S. 72-75.
Zaikovskyi V. V. Luzhnykov E. A., Sukhodolova H. N. ta in. Prymenenye hypokhloryta natryia v terapyy alkoholnoho abstynentnoho syndroma pry ostrykh otravlenyiakh etanolom // Toksykoloh. vestn. 2010. № 2. S. 10-16.
Yskusnykh A. Yu., Basharyna O. V., Artiukhov V. H., Alabovskyi A. A. Vlyianye hystamyna na funktsyonalnye svoistva neitrofylov y yntensyvnost protsessa peroksydnoho okyslenyia lypydov v krovy donorov // Vestn. VHU. Ser. khymyia, byolohyia, farmatsyia. 2008. № 1. S. 93-96.
Kaniuka O. P., Filiak Ye. Z., Sybirna N. O. Osoblyvosti strukturno-funktsionalnoi orhanizatsii membran erytrotsytiv myshei dykoho typu ta myshei iz nokautom hena PTTG // Biolohichni studii / Studia Biologica. 2011. T. 5. № 1. S. 97-104. https://doi.org/10.30970/sbi.0501.139
Komarenko A., Tieriekhov A., Vorobiova A. Doslidzhennia roli N1-retseptoriv u reaktsiiakh voritnykh sudyn pechinky shchuriv na histamin // Cherkas. nats. un-t im. B. Khmelnytskoho. Ser. biol. 2008. T. 128. S. 54-58.
Meshchyshen I. F., Polovyi V. P. Mekhanizm okysniuvalnoi modyfikatsii bilkiv // Bukovyn. med. visn. 1999. T. 3. № 1. S. 196-205.
Morozenko D. V., Leontieva F. S. Metody doslidzhennia markeriv metabolizmu spoluchnoi tkanyny u suchasnii klinichnii ta eksperymentalnii medytsyni // Molodyi vchenyi. 2016. № 2 (29). S. 168-172. https://doi.org/10.1177/0894318416630106
Oleksiuk N. P., Yanovych V. H. Aktyvnist pro- i antyoksydantnykh system u pechintsi prisnovodnykh ryb u rizni pory roku // Ukr. biokhim. zhurn. 2010. № 82 (3). S. 41-48.
Osoba I. A. Biolohichna rol perekysnoho okysnennia lipidiv u zabezpechenni funktsionuvannia orhanizmu ryb // Rybohosp. nauka Ukrainy. 2013. № 1. S. 87-96. https://doi.org/10.15407/fsu2013.01.087
Petrov S. Y. Prymenenye hypokhloryta natryia v klynycheskoi toksykolohy: dys. … d-ra med. nauk. M., 2005, 197 s.
Popova E. M., Koshchii I. V. Lipidy yak komponent adaptatsii ryb do ekolohichnoho stresu // Rybohosp. nauka Ukrainy. 2007. № 1. S. 49-56.
Tymyrbulatov R. R., Seleznev E. Y. Metod povyshenyia yntensyvnosty svobodnoradykalnoho okyslenyia lypydosoderzhashchykh komponentov krovy y eho dyahnostycheskoe znachenye // Lab. delo. 1981. № 4. S. 209-211.
Ferents I. V., Brodiak I. V., Liuta M. Ya., Sybirna N. O. Strukturni ta kilkisni zminy vuhlevodnykh determinant hlikoproteiniv erytrotsytarnykh membran pry vvedenni ahmatynu za umov eksperymentalnoho tsukrovoho diabetu // Tsyt. y hen. 2013. T. 47. № 4. S. 69-79.
Sheiko L. M., Bokut S. B. Praktykum po medytsynskoi y byolohycheskoi fyzyke. Razdel «Byolohycheskaia fyzyka»: Metody byofyzycheskykh yssledovanyi. Mynsk: MHeU ym. A.D. Sakharova, 2011. 64 s.
Anu P., Vered Padler-Karavani. Evolution of sialic acids: Implications in xenotransplant biology // Wiley Xenotransplant. 2018. N 12424. R. 1-11. https://doi.org/10.1111/xen.12424
Halverson G. R., Reid M. E., Sutherland J., Rhodes M. Evaluation and comparison of three human monoclonal anti-S, two human polyclonal anti-S, and one murine anti-GPB // Immunohematol. 1999. Vol. 15. N 4. R. 163-166.
Lin Y. W. Structure and function of heme proteins regulated by diverse post-translational modifications // Arch. Biochem. Biophys. 2018. N 641. R. 1-30. https://doi.org/10.1016/j.abb.2018.01.009
Michael M., Gaschlera Brent R. Stockwell Lipid peroxidation in cell death // Biochem. Biophys. Res. Commun. 2017. Vol. 482. N 3. R. 419-425. https://doi.org/10.1016/j.bbrc.2016.10.086
Miyamoto S., Di Mascio P. Lipid hydroperoxides as a source of singlet molecular oxygen // Subcell Biochem. 2014. N 77. R. 3-20. https://doi.org/10.1007/978-94-007-7920-4_1
Radi R. Oxygen radicals, nitric oxide, and peroxynitrite: Redox pathways in molecular medicine // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. 2018. Vol. 115. N 23. R. 5839-5848. https://doi.org/10.1073/pnas.1804932115
Yoshichika Kawai, Erika Nuka. Abundance of DNA adducts of 4-oxo-2-alkenals, lipid peroxidation-derived highly reactivgenotoxins // J. Clin. Biochem. Nutr. 2018. Vol. 62. N 1. R. 3-10. https://doi.org/10.3164/jcbn.17-90
DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vlubs.2019.80.04
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.
