ІНТЕРМЕДІАЛЬНЕ МОВОМИСЛЕННЯ (СУЧАСНА ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ТЕОРЕТИЧНА ДУМКА ЯК КЛЮЧ ДО “КАССАНДРИ” ЛЕСІ УКРАЇНКИ)

Анотація

На основі теоретичних засад літературознавчо орієнтованої інтермедіальності, а також суміжних
із нею ідей постструктуралізму, медіазнавства і театрознавства, обґрунтовано поняття письма і ширше
літературного тексту як інтермедіуму. Методом уважного читання проаналізовано драматичний текст
Кассандра Лесі Українки, який виявляє властивості міфологічної фігури, ім’я якої носить. Такий
теоретичний підхід уможливив розгляд драматичного тексту Лесі Українки як складової світової
культури, відслідковування функціонування “заселеного в заборонену і переслідувану мову” (Оксана
Забужко) міфологічного образу Кассандри. Тому увагу зосереджено на таких вимірах літературного
тексту як візуальність, звучність і перформативність. З’ясовано, що вимір звучності пов’язаний із
поняттям голосу та крику. Голоси в “Кассандрі” Лесі Українки розглянуто як особливі мовні події,
які об’єднують усне і письмове мовлення. В аспекті візуальності мовиться про візуальні символи,
колористику, світлотіні, орнаментування мотивними зв’язками, а також організацію художнього
простору. З урахуванням важливої ролі в тексті снування, прядіння, ткання, обрізання, вплітання,
гаптування, розчісування, стверджується текстова перформативність. З’ясовано, що зосередження
уваги у тексті на голосах, крикові, барвах, мотивних візерунках і оптиці, на перформативному процесі
творення для налагодження зв’язку зі Світом слугує підставою для розуміння Долі як активного
процесу самоутвердження.
Ключові слова: драматичний текст, інтермедіум, звучність, візуальність, перформативність,
Кассандра, Леся Українка.