ІНДОЄВРОПЕЙСЬКІ ДЕНДРОНІМИ: “ДУБ”

Анотація

У статті розглянуто етимологію та семантику лексем на позначення дуба в індоєвропейських
мовах. Виокремлено три основні праіндоєвропейські етимони: *derṷ-, *perkw-/perg- та *aik’- і
простежено їхні рефлекси у різних індоєвропейських мовних групах (грецькій, латинській, санскриті,
слов’янських, балтійських, германських, кельтських, іранських тощо). Відзначено взаємозв’язок між
значенням лексем на позначення дуба та абстрактними поняттями, що відображено в культурно-
міфологічному контексті (культ дуба, бог грому, сакральна топоніміка). Показано, що внаслідок
семантичної деривації низка похідних від згаданих основ набуває абстрактних значень. Визначено
випадки табуювання первісних назв у германських, балтійських і слов’янських мовах, а також
відображення індоєвропейських основ у неіндоєвропейських мовах. Основи *derṷ- та *perkw- слід
вважати архетипними в індоєвропейській дендронімії, тоді як *aik’- має пізніше походження.
Ключові слова: індоєвропейські мови, дуб, етимологія, семантична деривація, дендроніми,
табуїзація.