ЕТНОТЕКСТУАЛЬНІСТЬ І ПЕРЕКЛАД

Анотація

Мета статті – обґрунтувати поняття “етнотекстуальність” як окремий тип текстової референційності
та рефлексивності й дослідити динаміку репрезентації “етнотекстуальності” у перекладі. Враховуючи
тенденції етнокультурної нейтралізації (Л. Венуті) в іншомовних інтерпретаціях, окреслено основні
редакторсько-видавничі підходи до перекладу, що сприяють актуалізації етноспецифіки вихідного
тексту. Відповідно етнотекстуальність розглянуто як властивість тексту, що відображає глибинний
зв’язок з етнокультурним світосприйняттям, незалежно від жанрової приналежності тексту чи навіть
первинної мети його створення. З’ясовано, що етнотекстуальність актуалізує етнічну ідентичність,
ментальність, міфологеми, систему цінностей певної спільноти через мовні, сюжетні, символічні та
інтертекстуальні засоби. Розширено розуміння етнотекстуальності як якора пам’яті в тексті і доведено,
що переклад тоді набуває нового статусу – акту “мнемонічного посередництва” (Л. Бонд). Переклад
постає як “мнемонічний архів”, а перекладач і редактор – як дієвці, що формують способи історизації
етнотекстуального змісту.
Ключові слова: етнотекст, етнотекстуальність, інтертекстуальність, етнолінгвістика, етнографізм,
переклад, перекладознавство, теорія перекладу.