ТРАНСРЕДАГУВАННЯ: ІСТОРІЯ ТА ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ

Анотація

У статті простежено еволюцію перекладацької думки, що уможливила виникнення та
легітимізацію концепції трансредагування. Проаналізовано ключові теоретичні підходи, що
змістили фокус з лінгвістичної еквівалентності на соціокультурні параметри. Розглянуто теорію
полісистем для пояснення макрорівневих умов, теорію скопосу для обґрунтування функціональної
доцільності трансформацій, а також концепції патронажу та агентності перекладача. Схарактеризовано
методологію, що поєднує концептуальний, порівняльний аналіз та метод аналізу конкретних ситуацій.
На прикладі перекладів Біблії, російського видання книги Ю. Н. Харарі та новин про COVID-19
у Китаї виявлено системне застосування технік (вилучення, додавання, лексичні маніпуляції) для
просування ідеологічних наративів. З’ясовано відмінності між трансредагуванням, адаптацією та
цензурою. Встановлено, що трансредагування є цілеспрямованою стратегією, а перекладач виступає
активним соціальним діячем.
Ключові слова: трансредагування, теорія перекладу, теорія скопосу, теорія полісистем, маніпуляція
в перекладі, видимість перекладача, ідеологія.