АЛЮЗІЯ ЯК МАРКЕР ІМПЛІЦИТНОЇ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ В АНГЛІЙСЬКОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ XX СТОЛІТТЯ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню маркування алюзій з метою розкриття їх семантико-функційного
потенціалу у художньому дискурсі. Аналіз феномена інтертекстуальності допоміг виявити алюзійні
включення та визначити засоби їх маркування у романах. У художньому дискурсі XX ст. було
ідентифіковано та класифіковано за тематичним аспектом такі імпліцитні інтертекстуальні маркери,
як алюзії на поп-культуру, інтертекстуальні алюзії, історичні алюзії, біблійні й міфологічні алюзії.
Визначено, що алюзії створюють багатошаровий текстовий простір та можуть виконувати наступні
функції у художньому дискурсі: філософську, образну, естетико-пізнавальну, характерологічну,
символічну, функції відсилання до тексту-джерела та створення іронічного ефекту. Результати
дослідження полягають у розробленні авторської таксономії імпліцитних маркерів інтертекстуальності,
що дає змогу оцінити вплив рівня читацької компетенції на розуміння художніх текстів.
Ключові слова: алюзія, художній текст, художній дискурс, імпліцитна інтертекстуальність,
інтертекстуальний маркер.