СОЦІАЛЬНА ІЗОЛЯЦІЯ ЯК НОВА ФОРМА СОЦІАЛЬНОЇ ВРАЗЛИВОСТІ В УМОВАХ СУЧАСНИХ КРИЗ: ВИКЛИКИ ДЛЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

Valentyna Stets, Ivanna Sukhotska


DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vpe.2026.44.14216

Анотація


Виконано комплексне теоретичне обґрунтування та емпіричну верифікацію феномену соціальної ізоляції як специфічної форми “нової соціальної вразливості”. Підтверджено, що в умовах сучасних системних криз – пандемії COVID-19, повномасштабної війни в Україні та тотальної цифровізації – вразливість трансформується з економічного дефіциту у жорсткий структурний бар’єр. Цей бар’єр зумовлений глибокою ерозією соціального капіталу, руйнацією горизонтальних зв’язків та цифровим відчуженням, що фактично виштовхує індивіда у вакуум підтримки.

На основі результатів пілотного дослідження (n = 48), проведеного у 2026 році, виявлено високий рівень латентної ізоляції серед найбільш вразливих категорій: внутрішньо переміщених осіб (46 %), людей похилого віку та осіб з інвалідністю. Особливу увагу приділено феномену “невидимих клієнтів” – осіб, які мають об’єктивну потребу в допомозі, але не звертаються до соціальних служб через стан навченої безпорадності та цифрові бар’єри. Зʼясовано, що 32 % респондентів відмовляються від пошуку підтримки навіть за її наявної потреби, що підтверджує латентний характер сучасної вразливості.

Доведено, що традиційна реактивна модель соціальної роботи, яка базується на заявницькому принципі, є неефективною для ідентифікації таких груп. Обґрунтовано необхідність зміни парадигми: перехід до проактивної стратегії outreach. Вона передбачає активне виявлення ізольованих осіб за допомогою мобільних бригад, співпрацю з волонтерськими мережами та реінтеграцію соціального капіталу через мікрогрупову взаємодію і цифрову інклюзію. Практична значущість роботи полягає у розробці інструментарію для відновлення суб’єктності особистості та зміцнення соціальної згуртованості громад у воєнний та поствоєнний періоди.

Ключові слова: соціальна ізоляція, соціальна вразливість, соціальна робота, соціальний капітал, цифрове відчуження, внутрішньо переміщені особи, стратегія outreach, навчена безпорадність, соціальна інклюзія.


Повний текст:

PDF

Посилання


  1. Гоян І. М. Соціальна інклюзія vs соціальна ексклюзія. Advanced discoveries of modern science: experience, approaches and innovations : матеріали міжнар. наук. конф. (м. Амстердам, 9 квітня 2021 р.). Амстердам, 2021. Т. 1. С. 147–149. DOI: https://doi.org/10.36074/logos-09.04.2021.v1.60
  2. Іваніцька Т. І. Вплив карантину та соціальної ізоляції на психічний стан населення. Буковинський медичний вісник. 2023. Т. 27. № 1(105). С. 67–72. DOI: https://doi.org/10.24061/2413-0737.27.1.105.2023.12
  3. Костіна В. В., Смеречак Л. І. Соціальна інклюзія в Україні: імплементація закордонного досвіду та особливості підготовки майбутніх фахівців соціальної галузі. Освіта та суспільство в умовах воєнного стану. 2023. С. 132–135. DOI: https://doi.org/10.30525/978-9934-26-325-5-9
  4. Семигіна Т. В. Соціальна робота в умовах війни: від гуманітарного реагування до зміцнення життєстійкості громад. Вісник Академії праці, соціальних відносин і туризму. 2024. № 1–2. С. 15–28. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0374/2024-1/2
  5. Семигіна Т. Палатна Д. Згуртування громади: соціальний вимір. Таллінн : Teadmus. 2024. 315 c. URL: https://ssrn.com/abstract=4801655
  6. Сурело Є. Соціальна інклюзія як чинник формування сприятливого освітнього середовища: досвід України. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. 2025. Вип. 94. С. 112–119. DOI: https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series5.2025.94.18
  7. Труніна Г. О. Соціальна підтримка внутрішньо переміщених осіб в умовах воєнного стану: виклики та інноваційні практики. Соціальна робота та соціальна освіта. 2023. № 2(11). С. 45–56. DOI: https://doi.org/10.31499/2618-0715.2(11).2023.292345


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.