ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА МІНІМІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ВЧИТЕЛІВ

Анотація

Комплексно обґрунтовано педагогічну систему мінімізації професійного вигорання вчителів закладів загальної середньої освіти в умовах воєнного стресу, зростання емоційного навантаження, організаційної нестабільності та прискореної цифрової трансформації шкільних практик. Професійне вигорання концептуалізовано як багатовимірний деструктивний процес, що охоплює емоційне виснаження, деперсоналізацію та редукцію професійних досягнень і має прямі наслідки для якості викладання, психологічної безпеки педагогічного колективу, організаційної стійкості та навчальних результатів здобувачів освіти. На основі критичного огляду сучасних вітчизняних і зарубіжних досліджень доведено, що фрагментарні антистресові інтервенції є недостатніми й мають бути замінені цілісною інституційно вбудованою системою профілактики, інтегрованою у шкільне управління та щоденну професійну взаємодію.

Емпіричну основу моделі становлять результати авторського опитування 378 учителів. Дані засвідчили системний характер перевантаження, пов’язаного зі структурою тижневого навантаження, додатковою зайнятістю та множинністю супровідних професійних ролей. Узагальнення отриманих результатів дало змогу ідентифікувати стійку конфігурацію чинників ризику вигорання та обґрунтувати перехід до ресурсно-орієнтованого управління школою. Запропонована структурно-функціональна модель поєднує три взаємопов’язані блоки (цільовий, змістово-процесуальний і результативний), а її логіка реалізації спирається на циклічну стратегію 3R (Recognize–Reverse–Resilience) у поєднанні з концепцією професійної стійкості “7C” (Competence, Confidence, Connection, Character, Contribution, Coping, Control).

Визначено основні організаційно-педагогічні умови результативного впровадження системи: зниження адміністративно-бюрократичного тиску, створення психологічно безпечного професійного середовища, розвиток партнерської комунікації у шкільних спільнотах, забезпечення доступу до психолого-педагогічної підтримки та регулярний моніторинг показників професійного добробуту педагогів. Очікуваними ефектами є зниження рівня емоційного виснаження і деперсоналізації, підвищення задоволеності працею та професійної самоефективності, посилення колегіальної взаємодії й підвищення інституційної стійкості шкіл у кризових умовах. Обґрунтовано, що профілактику вигорання варто розглядати не як факультативний сервіс, а як базовий елемент внутрішньої системи забезпечення якості освіти.

Ключові слова: професійне вигорання, педагогічна система, вчитель, заклад загальної середньої освіти, психолого-педагогічна підтримка, профілактика.