ПАМ’ЯТЬ У ПОЛЬСЬКІЙ ФОРМАЛЬНІЙ ОСВІТІ: ТИПИ ТА СТРАТЕГІЇ

Анотація

Досліджено функцію пам’яті в польській формальній освіті, яку визначено як проєктований та регульований вимір сформований офіційними освітніми документами. На основі дискурсного аналізу в дослідженні розглянуто, як базова навчальна програма для середньої освіти концептуалізує, структурує і транслює пам’ять. Застосовуючи теоретичні підходи до колективної та культурної пам’яті, зокрема концепцію “місць пам’яті” П’єра Нора, доведено, що шкільна освіта уніфікує національну пам’ять і, як наслідок, формує конкретний проект ідентичності.

Засвідчено, що пам’ять у польській базовій навчальній програмі тісно пов’язана з традиціями, національною спадщиною та ціннісно-орієнтованою освітою, тоді як розмежування між пам’яттю та історією залишається головно невизначеним. Зміст предметів, пов’язаних із літературою, історією та громадянським вихованням, часто сприяє емоційному та символічному ставленню до минулого, а не його критичному осмисленню. Це поглиблює домінуючі культурні наративи, що ґрунтуються на ідеях романтизму. Водночас у окремих елементах навчальної програми, особливо тих, що стосуються післявоєнної історії, простежується обмежене визнання плюралістичних та суперечливих поглядів.

Виділено дискурсивну та ідеологічну природу змісту освіти, розкрито, яким чином навчальні програми та підручники відтворюють домінуючі інтерпретації минулого, витісняючи альтернативні погляди та тлумачення. Розглянуто роль автобіографічної пам’яті, усної історії та постпам’яті у шкільній освіті та підкреслено необхідність критичного аналізу їхньої інтерпретації та суб’єктивності. У дослідженні зроблено висновок, що польська формальна освіта головно трактує пам’ять як загальнонаціональну конструкцію, що може знижувати потенціал критичного мислення учнів та їхню здатність розпізнавати конструйований характер історичних наративів.

Ключові слова: дискурсивний аналіз, базова навчальна програма, пам’ять, постпам’ять, школа.