ЧОМУ МИ ПОВИННІ ПРАГНУТИ ДО СТВОРЕННЯ ЄДИНОЇ ПАРАДИГМИ В ДИДАКТИЦІ: ПРО РЕЛЯТИВІЗМ, МОВУ ТА НАВЧАННЯ У КОНТЕКСТІ КОНСТРУКТИВІЗМУ

Анотація

Подано критичний аналіз неоднозначного використання терміна “конструктивізм” в освіті, підкреслюючи ризик його спрощення до набору звичайних методів і технік навчання. Запропонована інтерпретація конструктивізму з точки зору епістемології та когнітивізму визначає його як антирелятивістську концепцію, засновану на раціональній відповідальності та підтриману комунікативною спільнотою. З позиції конструктивістської теорії, освіту розглядаєють як процес спільного конструювання знань, які постійно змінюються, формуються досвідом та суб’єктивною критикою. Конструктивістська філософія освіти потребує переосмислення ролі вчителя та розуміння класу як простору для діалогу та дослідження. Наголошено, що лише цілісна конструктивістська парадигма освіти може зберегти науковий статус дидактики та стати життєздатною альтернативою біхевіористичним моделям. Зазначено, що конструктивізм – якщо його інтерпретувати крізь призму філософії мови, когнітивістики та епістемології – не є ні суперечливою теорією, ні теорією, яка допускає довільні трактування. Навпаки, його суть визначають чотирма невід’ємними компонентами: а) лінгвістично-комунікативним характером навчання; б) ґрунтуванням на когнітивних можливостях та стратегіях учнів; в) залежністю від зовнішніх чинників; г) суб’єктивним контролем тверджень щодо їх раціональності. Будь-яке трактування конструктивізму, яке ігнорує хоча б один із цих вимірів, зводить парадигму до надмірно спрощеної версії, позбавленої здатності переконливо пояснювати і, таким способом, обмеженої у статусі серйозної наукової теорії. Дидактика вимагає єдиної концептуальної моделі: лише інтерпретація, що включає чотири вищезазначені елементи, дає змогу уникнути відносного підходу та спрощення, забезпечуючи при цьому методологічну узгодженість. Виключення альтернативних пояснень конструктивізму в дидактиці не є питанням заявленої переваги, а логічним наслідком поданого аналізу. Епістемологічна та лінгвістична аргументація приводить до висновку, що альтернативні версії конструктивізму або зводять теорію до набору методологічних технік, або піддаються впливу релятивізму, втрачаючи тим самим свій статус вагомих наукових положень.

Ключові слова: конструктивізм, дидактика, парадигма, освіта, мова, релятивізм.