СТАНОВЛЕННЯ МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНО КОМПЕТЕНТНОГО ЧИТАЧА У ДОСЛІДЖЕННЯХ УКРАЇНСЬКИХ УЧЕНИХ

Анотація

Окреслено передумови виникнення методики навчання читання та формування мовленнєвих умінь і навичок; розкрито внесок вітчизняних та українських науковців, педагогів, письменників і громадських діячів у розвиток методики читання. Особливу увагу відведено важливості історико-методичних досліджень для оновлення сучасної літературної освіти в школі.

Формування методики навчання читання в початкових класах почалося з появою перших підручників для читання в середині ХІХ ст. і тривало до початку ХХ ст. Підручники того періоду не лише сприяли розвитку мовленнєвих умінь учнів, а й формували їхній інтерес до самостійного читання, виховували любов до літератури. Відтоді методика читання еволюціонує як окрема галузь педагогічної науки, що постійно вдосконалюється відповідно до потреб суспільства.

Окремо виділено період ХХ ст., коли уроки позакласного читання стали основною формою керівництва самостійним читанням дітей. У цей період розробляли нові підходи до формування читацьких інтересів, акцентували увагу на необхідності підвищення мотивації до читання через залучення дітей до літературних творів, які були їм близькі за віковими особливостями та інтересами.

Зусиллями багатьох поколінь учених і педагогів до середини ХХ ст. було сформовано основні підходи до виховання школярів-читачів. Вони передбачали, що читання та аналіз високохудожніх творів, які відображають актуальні проблеми сучасності та виражають світоглядну позицію автора, є важливим елементом духовного розвитку учнів. Самостійне читання дітей молодшого шкільного віку потребує керівництва дорослих, оскільки стихійне читання може негативно впливати на дитину.

Ключові слова: методика читання, українська школа, комунікативно компетентний читач, художня література, читацькі інтереси, учені, педагоги, письменники, громадські діячі.