Вісник Львівського університету. Серія юридична

Присвячено аналізу законодавчої юрисдикції як явища міжнародно-правового характеру та основи правоздатності суб’єкта міжнародного права. Доведено, що з огляду на суть і зміст теорії компетенції у сучасних умовах варто переосмислити засади міжнародного миру та безпеки, зважаючи на протистояння ядерних та неядерних держав. Саме ядерний статус як складова правоздатності держав породжує і теоретичні, і практичні суперечності, пов’язані правом на самозахист та нерозповсюдженням ядерної зброї. Самоідентифікація держави як ядерної у формуванні законодавчої юрисдикції у форматі рівних можливостей у супуречностях з державами, які цей статус набули, ініціює запитання чи не створює це додаткової загрози у світі та як її уникнути загалом. Події з розміщенням ядерної зброї РФ на території Білорусі, атаки на ядерні об’єкти та ракетні програми Ірану порушують звичний режим міжнародної безпеки та міжнародних гарантій зокрема і вимагають нових підходів мирного співіснування. Опираючись на значення законодавчої юрисдикції виявлено та схарактеризовано її елементи: самоідентифікацію, самоорганізацію та самовизначення, розкрито їхню правову природу, внутрішню взаємодію та процесуальне правонаступництво.
У вітчизняній правовій літературі термін «законодавча юрисдикція» вживається вкрай зрідка. З огляду на загальну теорію держави і права такий підхід створює певну прогалину в питаннях державотворення. Міжнародно-правові шаблони визнання формують специфічні вимоги участі утворення у міжнародному співробітництві, набуття відповідного статусу, а також прав на користування гарантіями, передбаченими для суверенних держав. Отже, починаючи з будь-якого формату самоорганізації, територіальне утворення проходить перевірку на допустимість правомірного існування та функціонування. Без належних теоретичних напрацювань суттєво звужується здатність держави реагувати на різні міжнародно-правові явища, події тощо. Сьогодні прагнення суверенності породжує неоднозначну практику та подвійні стандарти (Косово, Абхазія, Придністров’я тощо). Усуненню недоліків однозначно сприятиме перманентний моніторинг процесу державо-творення, сталі міжнародні стандарти, вплив на процес універсальних міжнародних організацій тощо. Уперше законодавчу юрисдикцію кваліфіковано як здатність окреслю-вати межі правоздатності суверена, охарактеризовано її суть, зміст і функціональні власти-вості. Доведено, що основою законодавчої юрисдикції є самоідентифікація суспільства, яка визначає концепцію його існування та функціонування й, водночас, породжує обов’язок поважати аналогічні суверенні права та інтереси інших суб’єктів міжнародного права. Встановлено, що задля реалізації законодавчої юрисдикції формується виконавча юрисдикція завдяки самоорганізації суспільства. Остання, судова юрисдикція покликана врегульовувати суперечності двох попередніх з метою утримання стабільного й сталого внутрішнього правопорядку. Наголошено на універсальності законодавчої юрисдикції, яка має прояв і в додержавних форматах самоорганізації, і в період незалежного функціонування.

Законодавча юрисдикція започатковує процес переосмислення концепції теорії держави і права, створює сприятливий ґрунт для новітніх теоретичних напрацювань для потреб і міжнародного, і внутрідержавного права.

1 Dynʹ, N. K., Daye, P., Pelle, A. (2000). Mizhnarodne publichne pravo : v 2 t. T.1. : kn. 2: Mezhdu-narodnoe soobshchestvo. Kyev : Sfera.

2 Legal Status of Eastern Greenland Case (Denmark v. Norway). Сourt Permanent Justice International. Series A/B num. 53. URL: https://www.worldcourts.com/pcij/eng/decisions/ 1933.04.05_greenland.htm.

3 Mollers, C. (2013). The Three Branches: A Comparative Model of Separation of Powers. Oxford : Oxford University Press.

4 Barak, A. (2006). The Judge in a Democracy. Princeton : Princeton University Press.

5 Cane, P. (2016). Controlling Administrative Power: An Historical Comparison. Cambridge : Cambridge University Press.

6 Besson, S. (2019). Sovereignty. Concepts for International Law: Contributions to Disciplinary Thought. Cheltenham : Edward Elgar Publishing.

7 Bartelson, J. (2014). Sovereignty as Symbolic Form. London : Routledge.

8 Herdegen, M. (2011). Mizhnarodne pravo. Kyyiv : «K.I.S.».

9 Malanchuk, P. (2000). Vstup do mizhnarodnoho prava za Eykkherstom. Kharkiv : Konsum.

10 Statut OON. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010#Text.