ДО ПИТАННЯ ПРО ТРИПІЛЬСЬКУ ДЕРЖАВНІСТЬ І ПРАВО

Анотація

Проаналізовано зародження ознак державності та права у трипільців. У дискусійному аспекті показано, що відсутність доказів, зокрема історико-правових першоджерел, не є доказом відсутності в трипільців ознак державності та права. Проаналізовано соціальну організацію трипільського суспільства, форми регуляції суспільних відносин та особливості реконструкції правових явищ за відсутності писемних джерел. Поставлено під сумнів усталене в науці твердження про відсутність ознак державності та права у трипільців. Обґрунтовано тезу про те, що відсутність прямих доказів не може розглядатися як доказ відсутності складних форм політичної та правової організації. Акцентовано, що зазначене твердження не слід сприймати як встановлений факт, а лише як одну з можливих версій (гіпотез). Показано, що історико-правовий аналіз територіального покриття, розміру посе-лень, чисельності населення та організації побуту дає підстави висунути альтернативну гіпотезу, яка припускає наявність у трипільців складних колективних структур управління та форм соціального регулювання, що виконували функції, аналогічні ранній державності та звичаєвому праву.
Зазначено, що питання існування державності у трипільців залишається дискусійним. Традиційно вважається, що відсутність централізованого апарату влади та письмових джерел виключає можливість говорити про державу. Однак великі поселення, складна соціальна структура та необхідність координації господарської діяльності свідчать про наявність організуючих центрів влади. Навіть якщо ці структури не відповідали класичній моделі держави, вони могли виконувати аналогічні функції. Відтак доцільно ставити питання не про наявність чи відсутність держави в сучасному розумінні, а про форми ранньої або альтернативної державності.
Історико-правове дослідження трипільського суспільства стикається із низкою об’єктивних труднощів: відсутність письмових джерел, обмеженість археологічних даних, а також ризик проєкції сучасних уявлень на давні суспільства. Усі висновки щодо соціальної організації, права та влади мають реконструктивний характер і потребують обережності в інтерпретації. Водночас саме ці обмеження не дають підстав для категоричних заперечень існування складних форм соціального регулювання.
Трипільська культура демонструє високий рівень соціальної організації та наявність ефективних механізмів регулювання суспільних відносин. Ці механізми базувалися на звичаях, традиціях та колективних уявленнях і забезпечували функціонування великих спільнот. Традиційна теза про відсутність держави і права у трипільців значною мірою ґрунтується на відсутності письмових джерел. Однак відсутність доказів не може розглядатися як доказ відсутності відповідних явищ. У цьому контексті доцільним є переосмислення категорій «протоправо» та «додержавне суспільство» з урахуванням історичної специфіки та обмеженості джерел.