ПРЕФЕКТ І ПРОКУРОР У КОНСТИТУЦІЙНІЙ ДОКТРИНІ РОЗПОДІЛУ ВЛАДИ: КОНЦЕПЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО РОЗМЕЖУВАННЯ

Анотація

Досліджено концептуальні та інституційні аспекти запровадження інституту префекта в Україні як елементу конституційної реформи, зокрема в контексті децентралізації та трансформації системи публічної влади. Проаналізовано генезу прокуратури в Україні – від її витоків у Російській імперії та репресивної ролі в радянський період до реформ, спрямованих на адаптацію до європейських стандартів після здобуття незалежності. Особливу увагу приділено поступовому переходу від функцій загального нагляду до моделі прокуратури як складової системи правосуддя, що було закріплено конститу-ційними змінами 2016 р.
Основу статті становить доктринальний і порівняльно-правовий аналіз інституту пре-фекта, який має замінити місцеві державні адміністрації та здійснювати нагляд за законністю актів органів місцевого самоврядування. На прикладі моделей Франції, Польщі та Румунії автор показує, що префект є типовим елементом унітарних держав із сильною виконавчою вертикаллю. Водночас український контекст – із його інституційною нестабільністю, полі-тичною волатильністю та спадком централізованого управління – потребує обережного підходу до функціонального розмежування.
Обґрунтовано позицію, що префект не є наступником прокурора, а виступає окремим суб’єктом у новій системі стримувань і противаг. Порівняння їхньої конституційної природи, функцій, механізмів впливу та політичної відповідальності виявляє і спільні риси, і суттєві відмінності. Запропоновано доктринальну модель функціонального розмежування, яка збе-рігає незалежність прокуратури в кримінально-правовій сфері та передбачає адміністра-тивний нагляд за органами місцевого самоврядування з боку префекта.
Розглянуто політичний вимір реформи, зокрема спротив громадськості, побоювання щодо надмірної централізації та ризики порушення автономії місцевого самоврядування. Наголошено на важливості правової визначеності, деполітизації та прозорих процедур призначення префектів для забезпечення легітимності реформи та її відповідності євро-пейським стандартам. Висновки Венеційської комісії підтверджують необхідність чіткого функціонального розмежування та інституційного балансу.
Акцентовано, що запровадження інституту префекта, за умови належного норматив-ного оформлення та суспільного консенсусу, може посилити ефективність державного контролю без порушення принципів децентралізації та автономії місцевого самоврядування. Така реформа має бути не лише адміністративною, а й глибоко конституційною та політичною.