Вісник Львівського університету. Серія юридична

Проаналізовано погляди Лева Ребета на мову як важливий чинник формування нації та її державності, акцентовано увагу на політико-правових аспектах. Зазначено, що важливим чинником формування нації (народу), атрибутом державності є мова. Сучасна українська мова є багатовіковим надбанням українського народу. Історичний досвід багатьох прогресивних і організованих європейських держав свідчить, що становлення народу пов’язане з формуванням його мови. Усі сторони суспільного життя, процеси пізнавальної і творчої діяльності людини, кожний момент її свідомості супроводжуються мовою. Вона є найважливішим засобом спілкування між людьми. Збереження, вивчення та розвиток культури неможливі без вивчення мовного коду нації (народу), без визначення ролі мови як форми самовираження культури та засобу її формування. Саме мова визначає етнічну належність носіїв культури, є важливим чинником національного розвитку. Вона є носієм нематеріальної спадщини кожного народу, адже відображає етнокультурні, психологічні й міфологічні уявлення та переживання. Мова є важливим атрибутом і ознакою державності. Зазначено, що в розвиток теорії нації, визначенні важливості мови як передумови і наслідку формування нації значним був внесок українського дослідника теорії і практики розбудови нації Лева Ребета, який посідає особливе місце в плеяді українських правників XX ст. Він є автором однієї з найбільш довершених теорій виникнення і розвитку нації. Мова на думку Л. Ребета відіграє важливе місце в формуванні нації. У своїй праці «Теорія нації» вчений наголошував, що з уваги на свої суттєві властивості (як посередниця при обміні думок та як властивий творець всієї людської думки) мова являє собою, як видається, конечну передумову для постання і існування нації. Мова, попри релігію, найчастіше слугує критерієм національної приналежності. Для обґрунтування своїх політико-правових поглядів Л. Ребет звертається до історії, вдало зазначаючи, що засвоєння рідної мови визначає все життя людини. За допомогою мови вона не тільки порозумівається, пізнає світ тощо, а й дослівно переживає усе життя. Мова приходить до людини як явище об’явлення, як великий дарунок минулого, як багата спадщина по предках. Через неї дістає людина зв’язок з величезним запасом енергії, якою є насичена мова. З цього невичерпного джерела енергії людина користується все своє життя. За допомогою слів вона випаровує влитий у них колись зміст заново для свого вжитку і заново актуалізує психічне напруження народу. Крізь слова пробивається все внутрішнє життя одиниці і загалу, настрої, думки і прагнення. Тому відмінності поміж мовами – це не тільки різниці звуків: у кожній мові заховане минуле народу, його характер, світосприймання і змагання. Мова – це клавіатура душі народу, це ключ до її внутрішньої енергії. Тому змагання за поширення своєї мови це змагання за поширення володінь кожного народу, а денаціоналізація полягає передусім у «накиненні» іншому народові своєї мови. Рідна мова як засіб думання неповторна, і людина користується у своєму внутрішньому житті тільки однією мовою, навіть коли знає більше мов. Отож можна прищепити чужу мову в засаді тільки молоді. Мова неповторна тому, що її людина переживає тільки один раз у житті, саме тоді, коли разом із засвоєнням її в молодості пізнає взагалі категорії думання, а заразом усе багатство і красу життя. Усе людина утривалила за допомогою рідної мови, чужу мову людина при засвоєнні не переживає, і це робить мовну приналежність важливою в оцінці національної приналежності. Наголошено, що аналіз наукової концепції Л. Ребета щодо передумови і наслідку формування нації дає підстави стверджувати, що нація як історична спільність людей відіграє важливу роль у процесі формування їх території, економічних зв’язків, мови, деяких особливостей культури. Л. Ребет дотримувався думки про цінність мови нації як найвищої форми суспільної свідомості, єдності, комунікативності та її первинності в державотворчому процесі. Л. Ребет вважав, що «українська нація – це духова, культурна і політична спільнота, і тому повноякісна і повновартісна нація з повною скалею об’єктивних і суб’єктивних ознак, яка, не дивлячись на своє поневолення і всупереч перепонам, розгортає всю можливу життьову енергію». Політико-правові погляди Л. Ребета вже на початку формування його громадянської позиції набули національного спрямування та мали чітку орієнтацію на ідею національної єдності. Проф. Л. Ребет зазначав: «Нація – це (побіч релігії) найвищий тип спільноти і тому, що охоплює своїм впливом ціле життя людини, разом з тим це найбільш тотальне з’єднання. Він наголошував на важливості усвідомлення краянами себе не «руським, русским, малоруським, малорусским, рутенським, подкарпаторусским, русинським», а єдиним українським народом, у якого є своя мова». Л. Ребет протягом усього життя виступав за утвердження української ідеї, поширення рідної мови, боровся за визнання та збереження української мови, її вивчення й використання у навчальних закладах, органах виконавчої влади, судових органах. Аналіз наукового доробку та громадської діяльності діяча підтверджує, що Л. Ребет, відстоюючи національні інтереси в пресі та здійсненні освітньої політики в державі, наочно ілюстрував ті загальнолюдські, демократичні ідеали, які повинні привести до консолідації українських земель, що століттями перебували у складі різних держав. Л. Ребет вважав саме модерну державу базою явища нації у Західній Європі і його твердження були надійно обґрунтовані. Окремим чинником росту нації став, на думку Л. Ребета, ріст сили громадянства поза державою як, наприклад, у розвитку особистої ініціативи поодиноких підприємців чи в гуртуванні інтелігенції та міщанства вільних міст у плані задоволення своїх потреб і захисту прав. Основоположною ідеєю соціального життя за теорією нації Л. Ребета стала ідея народного суверенітету. В одній зі своїх праць Л. Р. Ребет написав пророчі для нашої нації слова: «Український народ, будучи у Східній Європі народом з найстаршою хліборобською культурою, має дані бути також речником передових думок людства на тих просторах. Україна може і повинна стати зразком політичної культури для всього оточення і на місце тиранії, яку сторіччями на Сході репрезентувала російська – біла і червона – імперія, показати зразок модерної демократичної держави, де свобода і гідність людини не є пустим звуком». Політико-правові погляди Л. Ребета щодо генизи та еволюції нації, визначення місця і роль мови як передумови і наслідку формування нації сьогодні є актуальними для сучасної України, яка бореться за свою територіальну цілісність та державний суверенітет.

політико-правові погляди, нація, мова, держава, Україна.

1. Ivan Ohiienko: Mova – tse forma nashoho orhanizovuvannia. Retrieved from https://uain.- press/blogs/ivan-ogiyenko-mova-tse-forma-nashogo-organizovuvannya-1150959.

2. Rol' movy v suspil'nomu zhytti. // https://pogrebyshe.cpmsd.org.ua/news/1656922211/.

3. Chomu mova ie nosiiem nematerial'noi kul'turnoi spadschyny?Retrieved from // https://- authenticukraine.com.ua/blog/comu-mova-e-nosiem-nematerialnoi-kulturnoi-spadsini.

4. Sviatots'kyj, O. Ukrains'ka derzhavnist': poniattia, osnovni oznaky, symvoly, atrybuty, vytoky ta etapy stanovlennia. Retrieved from // http://www.golos.com.ua/article/314085.

5. Tyschenko, K. M. (2012). Pravda pro pokhodzhennia ukrains'koi movy. Ukrains'kyj tyzhden', 39 (256).

6. Bojko, I. (2024). Heneza ta sutnist' ukrains'koi natsional'noi idei. Visnyk L'vivs'koho universytetu. Seriia iurydychna, 78, 23–29.

7. «Ukrains'ka mova zlyt' Rosiiu. Kreml' znaie, scho mova ie ideolohichnym instrumentom» ‒ movoznavets' Pavlo Hrytsenko. // https://www.radiosvoboda.org/a/mova-viyna-zaborona-vbyvstvo/- 32115335.html.

8. 1912 – narodyvsia Lev Rebet, odyn iz lideriv OUN. Retrieved from // https://uinp.gov.- ua/istorychnyy-kalendar/berezen/3/1912-narodyvsya-lev-rebet-odyn-iz-lideriv-oun.

9. Patryliak, I. (2011). Rebet Lev. Politychna entsyklopediia / redkol. : Yu. Levenets' (holova), Yu. Shapoval (zast. holovy) ta in. Kyiv : Parlaments'ke vydavny– tstvo, 629.

10. Profesor Lev Roman Rebet – naukovets' i teoretyk natsii. // https://ukrpohliad.org/analytics/- profesor-lev-roman-rebet-naukovets-i-teorety-k-natsiyi.html.

11. Rebeta, L. (1955). Teoriia natsii. Miunkhen : V-vo «Suchasna Ukraina», 14–24, 70–199. // https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/21126/file.pdf.