Вісник Львівського університету. Серія юридична

Проаналізовано громадсько-політичну та культурно-просвітню діяльність українського адвоката Івана Кобилецького (1873–1945). Зазначено, що громадсько-політичну діяльність І. Кобилецький розпочав ще в студентські роки. Під час навчання на юридичному факультеті Львівського університету він був офіційним відповідальним редактором львівського студентського місячника «Молода Україна: Часопись української молодіжи», який мав державницьке й соціал-демократичне спрямування. Показано, що І. Кобилецький підтримував тісні контакти з І. Франком. Вони підтримували товариське спілкування, листувалися, разом брали участь у громадсько-політичних та культурно-просвітницьких заходах. І. Кобилецький збирав для І. Франка фольклорні записи, історичні документи, писемні пам’ятки й стародруки, а після смерті І. Франка дбав про вшанування пам’яті письменника й популяризацію його творчості, публікував мемуарні й меморіальні франкознавчі статті. І. Кобилецький брав активну участь у політичних і громадсько-культурних заходах Галичини. Заслуговує на схвалення ініціатива й організація І. Кобилецького та його однодумців відкрити народну читальню «Просвіти» в рідному селі Ясениці-Сільній наприкінці 1900-го або на початку 1901 р. Наголошено, що І. Кобилецький за своїми політичними переконаннями був соціалдемократом. Він активно віддавався соціально-політичній роботі: організовував робітничі гуртки, надавав правову допомогу щодо захисту прав та інтересів робітників, створював народні читальні «Просвіти» в галицьких селах, зокрема, і у своєму рідному селі. З проголошенням Західно-Української Народної Республіки І. Кобилецького призначено військовим прокурором Третього Галицького Корпусу в Українській Галицькій Армії, де разом з армією пройшов її увесь бойовий шлях. У ЗУНР, на відміну від Центральної Ради УНР та Директорій УНР, було утворено повноцінну судову систему, яка враховувала і військове судочинство, що складалося на різних етапах Найвищого військового Трибуналу, військових обласних суддів. І. Кобилецький у 1900–1930-х рр. – активний член Української соціал-демократичної партії у Галичині (УСДП). У середовищі галицьких соціал-демократів 1920–1930-х рр. І. Кобилецький, як і його колега, відомий галицький адвокат і науковець Володимир Старосольський, належали до правого крила УСДП, яке критично ставилося до соціалістичних експериментів у Радянському Союзі, до репресивного комуністичного режиму і його пропаганди, зокрема до згортання українізації, посилення російського шовінізму. І. Кобилецький не сприймав радянського трактування творчості І. Франка, а залишався щирим його шанувальником, виокремлюючи в його літературній спадщині ранні твори на бориславсько- І. Бойко, М. Кобилецький ISSN 2078-4503. Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2025. Випуск 80 41 робітничу й соціально-революційну тематику. І. Кобилецький прагнув організувати видання всієї творчої спадщини свого знаменитого земляка. Під час німецької окупації І. Кобилецький знову провадив у Дрогобичі свою адвокатську канцелярію від серпня 1941 р. У липні 1944 р. І. Кобилецький з родиною емігрував до Відня. Помер 21 січня 1945 р. Його дружина померла в Чикаго 30 липня 1956 р. Нащадки І. Кобилецького проживають у США, його син також став відомим адвокатом. У висновках зазначено, що постать І. Кобилецького належить до плеяди яскравих особистостей в українській історії. Активна громадсько-політична та культурно-просвітницька діяльність І. Кобилецького – галицького інтелігента, адвоката, патріота мала важливе значення для відродження України. Його професійна та громадська діяльність була спрямована на захист прав рідного народу, на збереження та популяризацію творчості І. Франка, пам’яті про славні традиції минулого, а також для підвищення рівня національної свідомості та національного духу своїх сучасників. Займаючи активну громадянську позицію, здійснюючи культурно-просвітницьку, публіцистичну та правозахисну діяльність, І. Кобилецький став виразником реалізації української національної ідеї та багатовікових прагнень українського народу до незалежності, що свідчило про його глибоку любов і відданість своїй Батьківщині. Професійна діяльність і громадянська позиція І. Кобилецького є прикладом наслідування для сучасних юристів України.

Львівський університет, адміністративно-правова наука, прокурор, адвокат, правник, захист прав, суд, Галичина

1. Horak, R. (2015). Frankova Yasenytsia-Sil'na. L'viv.

2. Nakhlik, Y., Nakhlik, O. Frankiv tovarysh, korespondent i shanuval'nyk (Do 150-richchia vid dnia narodzhennia Ivana Kobylets'koho). Retrieved from // https://zbruc.eu/node/116519.

3. Kobylets'kyj Ivan. Retrieved from // https://esu.com.ua/article-8845.

4. Kobylets'kyj, I. (1926). De-scho pro Franka. Ivan Franko : zbirnyk / za zah. red. I. Lakyzy, P. Fylypovycha, P. Kyianytsi. Knyhospilka, 295–303.

5. Kobylets'kyj, I. (1926). Moi spomyny pro Ivana Franka. Svit : iliustrovanyj zhurnal, 11/12 (15 chervnia), 13–15.

6. Kobylets'kyj, I. Zhyttieva trahediia Ivana Franka ta 85-litnia richnytsia joho narodzhennia. Vil'ne Slov+o.

7. Orhan Ukrains'koho Komitetu v Drohobychi, 1941, 17 (15 serp.), 3–4.

8. Kobylets'kyj, I. (1942). Kul't Ivana Franka sered robitnytstva Drohobycha. Vil'ne Slovo : Chasopys dlia Drohobychchyny i Sambirschyny, 3/4 (6 sich.), 4.

9. Kobylets'kyj, Ivan. (1942). Zaklyk do ukrains'koho hromadianstva v spravi vshanuvannia pam'iaty I. Franka. Vil'ne Slovo : Chasopys dlia Drohobychchyny i Sambirschyny, 7 (17 sich.), 2.

10. Kobylets'kyj, I. (1997). «Descho pro Ivana Franka. Spohady pro Ivana Franka. L'viv,37–42.

11. Kobylets'kyj, I. Prychyny do biohrafii Ivana Franka i moi spohady pro neho. UDIAU u misti L'vovi. F. 640. Оp.1. Str. 8 Ark.13.

12. Lazorak, B., Skvarek, B., Lazorak, T. (2022). Drohobych i drohobyts'ka zemlia u 1914–1919 rr. Doslidzhennia istorii mista i rehionu. Warszawa.

13. Mysak, N. Halyts'ki advokaty naprykintsi KhIKh – na pochatku KhKh stolittia: natsional'na identyfikatsiia i profesijna diial'nist'. Ukraina–Pol'scha: istorychna spadschyna i suspil'na svidomist.' Retrieved from http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/40745/04- Mysak.pdf?sequence=1.

14. Nyzhankovs'kyj, Z. (1973). Sud i advokaty Drohobycha. Drohobychchyna – zemlia Ivana Franka. T. 1. N'iu-Jork ; Paryzh ; Sidnej ; Toronto, 567–584.

15. Drohobyts'ka О. Advokats'ka doba. Chomu v Halychyni bulo najbil'she iurystiv sered provintsij Avstro-Uhorschyny. Retrieved from https://report.if.ua/istoriya/advokatska-dobachomu-v-galychyni-bulo-najbilshe-yurystiv-sered-provincij-avstro-ugorshchyny/.

16. Palamar, I., Kmit, Y. (1995). L'viv.

17. Tyschyk, B. (2004). Zakhidnoukrains'ka Narodna Respublika (1918–1923). Istoriia derzhavy i prava. L'viv.