Методика вивчення етнокультурних взаємовідносин (на прикладі керамічного матеріалу слов’яно-хозарської контактної зони)

Анотація

Однією з контактних зон наприкінці I тис. н.е. була територія півдня Східної Європи. В цей період тут існували два великих етноплітичних масиви: держава Хозарський каганат та східнослов’янські племена. Апробована за останні двадцять років методика вивчення їх етнокультурних взаємин на археологічному матеріалі передбачає кілька етапів.

По-перше, створення детальних мап розповсюдження пам’яток синхронних археологічних культур в контактній зоні. Хозарія представлена багатоетнічною салтівською археологічною культурою Слов’яни-сіверяни Дніпровського лівобережжя репрезентовані волинцевською та роменською культурами, а слов’яни Дону – боршевською. По-друге: виявити території (мікрорегіони) найбільшого територіального зближення та пам’ятки із різнокультурними відкладеннями. Потретє, виявити етнічні критерії які є найбільш показовими в археологічному матеріалі. Традиційними в цьому сенсі є: 1 – кераміка як найбільш масовий матеріал (технологія, форма, орнамент); 2 – традиції домобудування; 3 – інтер’єр помешкання (головним чином: тип та місце розташування опалювального пристрою); 4 – обряд поховання (найбільш консервативна сфера духовного життя). Особливістю нашого пошуку біло виділення двох нових критеріїв: 5 – традиції фортечного будівництва; 6 – знаряддя сільськогосподарської праці. По-четверте, визначити еталонні типи речей і археологічних комплексів для кожної групи населення в кожному з етнічних критеріїв. По-п’яте, в наслідок археологічних розкопок виявити артефакти та комплекси які мають синкретичні риси і свідчать про змішення, злиття різнорідних елементів у нероздільне ціле.

Отримані керамічні матеріали свідчать про значний вплив керамічних традицій Хозарського каганату на виробництво глиняного посуду сусіднім слов’янським населенням.

Ключові слова: Східні слов’яни, сіверяни, Хозарський каганат, керамічне виробництво, технологія, орнамент, культурні взаємовпливи.