Заклад (Інститут) допоміжних історичних наук Львівського університету та його навчальна діяльність у міжвоєнний період (1920–1939 рр.)

Анотація

У міжвоєнний період у Львівському університеті діяла низка навчально-наукових закладів (інститутів). Вони були покликані виконувати подвійне завдання – провадити наукові студії та допомагати студентській молоді формувати практичні вміння та навички. Однією з таких інституцій був Заклад допоміжних історичних наук, який упродовж свого існування деякий час мав й іншу назву – Інститут допоміжних історичних наук.

З’ясовано, що час формування Закладу припадає на 1920–1923 рр. Він знаходився спочатку в старому корпусі Львівського університету, а у подальшому – в одній із будівель колишнього Галицького крайового сейму, яку передали навчальній установі на початку 1920-х рр. Роботою Закладу (Інституту) допоміжних історичних наук керував очільник кафедри загальної історії середніх віків, що було пов’язано з відсутністю у Львівському університеті окремої кафедри допоміжних історичних наук. Це створювало цікаву колізію у його роботі, адже при кафедрі існувала ще одна подібна інституція – Семінаріум (у подальшому – Інститут, Заклад) загальної історії середніх віків. Робота цих двох закладів була тісна пов’язана, що дозоляло їх керівникам ефективніше використовувати наявні ресурси.

Заклад допоміжних історичних наук фінансувався переважно за рахунок коштів, що їх отримували зі студентських оплат, і лише інколи – за рахунок державних дотацій. Цих сум не завжди було достатньо для повноцінної діяльності інституції. Доволі гостро стояла проблема устаткування Закладу належним обладнанням та меблями. Із моменту заснування Закладу формувалася його бібліотека. Її збережений інвентар дозволив докладніше відтворити процес її розбудови. Основу бібліотеки, ймовірно, становили видання, передані з ліквідованих на початку 1920-х рр. кафедр, однак надалі вона збільшувалася за рахунок придбання літератури та отримання дарів від приватних осіб та наукових інституцій. Особливо значними були дарування бібліотеці Закладу його першого керівника професора Яна Птасьніка. Низку видань було придбано у наукових інституцій та у книгарнях Львова, Варшави, Вільно, антикварів та книгопродавців у Берліні та Ляйпціґу.

Бібліотека Закладу збільшувалася впродовж усього досліджуваного періоду, однак вкрай нерівномірно. Якісне наповнення бібліотеки було якщо не відмінним, то доволі добрим. У розпорядженні працівників і студентів були необхідні видання для оволодіння всім комплексом спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін, у тому числі й декілька рідкісних видань XVIII – першої половини ХІХ ст. Щоправда, україномовної літератури у бібліотеці Закладу було обмаль. Окрему частину фондів Закладу становило палеографічно-дипломатичне зібрання: набір книг, альбомів, окремих документів та їх копій, що використовували для навчання читанню давнього письма та аналізу актів. Також Заклад володів збіркою географічних карт та їх альбомів, окремою колекцією літератури з історичної географії.

Ключові слова: спеціальні (допоміжні) історичні дисципліни, Львівський університет, Заклад допоміжних історичних наук, Ян Птасьнік.