“Посадили над козаком явір та ялину, а в головах дівчиничервону калину…” (поховання під деревом: пережитки давньої традиції в українців)

Анотація

Стаття присвячена поховальній традиції українців садити на могилі дерево. Публікація виконана на основі нових польових етнографічних матеріалів, зібраних в останній чверті ХХ – на початку ХХІ ст., та джерел, виявлених в науковій літературі ХІХ–ХХ ст. До початку ХХ ст. дерево на могилі виконувало функцію меморіального знаку як рудимент дохристиянської традиції, пов’язаної зі звичаєм кремації покійних і було культурним пережитком. З’ясовано зв’язок цього звичаю з практикою поховання померлих в саду та в лісі. Встановлено походження демонологічних повір’їв про міфологічно відзначені дерева (ушкоджені стихією та з природним дефектом) та “нечисті” місця (“корчунки”). Виявлено їх зв’язок із захороненнями в лісі під деревом. Показано сфери функціонування згаданих демонологічних повір’їв в народному побуті українців (традиційне житлове та господарське будівництво, лісорубство тощо). Розглянуто зв’язок традиції садити на могилі дерево з уявленнями про душу як крилату істоту (птах, комаха) та архаїчним міфом про Світове дерево. Стаття поглиблює і конкретизує знання по традиційну поховально-поминальну обрядовість українців, а також сприятиме повнішій реконструкції світогляду давніх слов’ян.

Ключові слова: етнологія, міфологія, поховальні звичаї та обряди, повір’я, ритуальні заборони, українці