ЕКЗИСТЕНЦІАЛ СТРАХУ В ТВОРЧОСТІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

Анотація

Розглянуто екзистенціал страху на основі казки-оповідання М. Коцюбинського “Хо”. Письменник аналізує виникнення та існування цієї емоції у трьох періодах людського життя: дитинстві, юності і зрілості. У ранньому віці страх змальовано як щось невиразне, пов’язане радше з дитячою фантазією та уявою. Діти ще не розуміють, чого вони бояться. Розумне, виважене ставлення батьків, старших до дітей, добре виховання може мінімізувати це почуття і в майбутньому подолати його. Юність – пора людського життя, коли знання, освіта, воля, віра у власні сили мають важливе значення для становлення особистості, позбавленої почуття страху перед життєвими труднощами. Саме тоді формується характер сміливої, відважної людини, яка здатна боротися за своє щасливе майбутнє. У зрілому віці значно складніше долати негативні відчуття, яких не вдалося побороти у двох попередніх періодах життя. Людина стає обережнішою, надто виваженою, до неї навіть повертається дитяча фантазія небезпеки перед життєвими негараздами, вона не бажає ризикувати, радше прагне спокою і стабільності. Водночас М. Коцюбинський підкреслює, що все залежить від характеру людини, її виховання, освіти, світогляду. Письменник демонструє і негативну, і позитивну роль страху для вдосконалення духовного світу людини і суспільства загалом. Але, на відміну від західноєвропейських філософів-екзистенціалістів, М. Коцюбинський переконаний, що страх потрібно і можна подолати за допомогою сили волі, віри, надії і любові.

Ключові слова: екзистенціалізм, страх, антропологізм, віра, надія, любов.