КОНЦЕПЦІЯ СПРАВЕДЛИВОЇ ВІЙНИ ТОМИ АКВІНСЬКОГО: ДИЛЕМА ТА СУЧАСНІ ВИКЛИКИ

Анотація

У статті проаналізовано одну зі складових політичної філософії Томи Аквінського, а саме: концепцію справедливої війни. Розглянуто її принципи суверенної (компетентної) влади, справедливої причини і правильного наміру. Хоча будь-яка війна з погляду християнства є гріхом, Тома Аквінський відстоює ідею справедливої війни, як передумови справедливого миру. Констатовано, що справедлива війна є викликом для християнства, яке з початку свого існування відкидало будь-яке насильство, а також це дилема для християнства, бо воно потрапляє у пастку морального роздвоєння: з одного боку, вчення Ісуса Христа ґрунтується на любові до всіх, навіть до ворогів, а з іншого – на потребі захищати своє життя, якщо на тебе напали. Стверджено, що томістичну концепцію справедливої війни можна вважати кульмінацією політичної філософії Середньовіччя, в якій гармонійно поєднано природне право на самозахист й оборону (юриспруденція), християнську мораль і теологію. Продемонстровано, що справедлива війна не ведеться заради загарбання земель чи вбивств, а заради відновлення «спільного блага» та «порядку», за які відповідає суверен, державець, влада якого походить від Бога. Відтак, справедлива війна «угодна Богові», бо вона відновлює на землі те, що є на небі: благо, спокій і порядок. Зроблено висновок, що Тома Аквінський відповідає на виклики і на дилему справедливої війни. В контексті викликів для концепції справедливої війни Аквіната розглянуто сучасну російсько-українську війну та гіпотетичну ядерну війну. Переосмислюючи висновки з учення Томи Аквінського у світлі сучасних реалій, показано, що дії української сторони у цій війні є справедливими, а російської – ні, а також, що ядерна війна не може бути справедливою, бо її оголошення суверенною владою засвідчило б її некомпетентність, безвідповідальність та відсутність розуму, бо немає справедливої причини її оголошувати та відсутній правильний намір її вести.