ПРОСТІР–ЧАС ПОЛІТИЧНОГО ВИМІРУ БУТТЯ ЛЮДИНИ

Анотація

Методологічною основою цього дослідження є принципи формально-логічного апарату Г. Гюнтера та екзистенційна філософія М. Гайдеггера. В процесі аналізу встановлено, що під простором-часом політичного виміру буття людини слід розуміти динамічну форму перетвореного „буття-світу-в-мені”, наявного в третьому онтологічному локусі (кенограмі). Розуміння такого простору-часу поглиблюється введенням концепту „присутність відсутностей”, тобто реалізовану через людську суб’єктність відсутність реального світу через присутність його в ролі образів „відфільтрованих” часом у відповідності до головного критерію – „проекції самої людини”. На основі цієї системи теоретичних положень стверджується поглинання просторової складової часовою складовою саморозгортання людини в політичному полі буття, і перетворення індивідуального виміру політичного про-стору в „часовий простір” політичного виміру буття людини.

Ключові слова: простір, час, політичне поле, буття людини.