ПОЛІТИЧНИЙ ВПЛИВ ІНСТИТУТУ ПРЕЗИДЕНСТВА НА ФОРМУВАННЯ ЄДИНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ
DOI: http://dx.doi.org/10.30970/PHS.2022.30.8
Анотація
У статті здійснено дослідження державно-церковних відносин в Україні за період незалежності, що актуалізовано багатьма факторами та причинами. Проаналізовано сучасні вектори політики державної влади у релігійній сфері. Встановлено, що у політичній системі України, одним із видів політичних інститутів, який впливає на сферу державно-релігійних відносин є інститут Президента України. Вказано, що сучасна політична ситуація в Україні свідчить про глибоку кризу у відносинах у багатьох сферах суспільного життя, в тому числі і в міжконфесійних відносинах. Мета статті – висвітлити проблеми політичного впливу інституту Президентства у період становлення Української державності та імплікувати це знання на реалії сучасного суспільства. Православна церква є домінуючою конфесією в Україні, однак сьогодні перебуває у стадії розділення на різні юрисдикції. Доведено, що об'єднання розділених гілок українського православ'я сприятиме консолідації українського суспільства, особливо в умовах наявності відкритої зовнішньої агресії. Встановлено, що саме інститут президенства відіграє винятково важливу роль у державній політиці в релігійній сфері. У статті проаналізовано, що українські Президенти активно брали участь у релігійній політиці держави та сприяли формуванню Єдиної Помісної церкви. Саме Президент є гарантом додержання Конституції України, в тому числі і забезпечення права на свободу совісті і віросповідання та їх дотримання. Проаналізовано, що Президент може вносити на розгляд Верховної Ради України законопроекти, які регулюють суспільні відносини у релігійній сфері; наділений правом підготовки і внесення проектів указів і розпоряджень, які визначають вектор релігійної політики; створення консультативно-дорадчих органів у сфері релігійних питань. Тому формування Єдиної церкви має відбуватися на базі конструктивного діалогу між владою, конфесіями та суспільством.
У дослідженні стверджується, що проблема формування Єдиної православної церкви в Україні сьогодні є нагальною та стоїть надзвичайно гостро. Встановлено, що статус Єдиної незалежної церкви впливає на питання національної безпеки, міжнародного визнання, геополітичного впливу, консолідації українського суспільства, уніфікації самоідентифікації українських громадян та важливий конфліктогенний чинник.
Отже, важливим фактором консолідації розділеного українського суспільства є церква, тому державна політика у цій сфері повинна бути направлена на підтримку проєкту Помісної церкви. Самостійно церквам не вдалося об’єднатися за тридцять років незалежності. Відтак необхідне жорстке державне регулювання процесу налагодження міжконфесійного діалогу та взаємодії на шляху до повного об'єднання.
Ключові слова: політичний інститут, церква, Президент, закон, політичний вплив, міжнародні відносини.
Повний текст:
PDFПосилання
1. Арістова А. Релігійні конфлікти в перехідних європейських суспільствах: природа, динаміка, вплив на релігійно-суспільні процеси : дис. на здобуття наук. ступеня д. філософ. наук спец. 09.00.11. Київ: Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, 2008. 418 с.
2. Бабій М. Державна політика у сфері свободи совісті й свободи буття релігій в контексті перспектив формування демократичної держави і громадянського суспільства. Релігійна свобода. № 14. Київ, 2009. С. 18–24.
3. Бєлікова Н. Міжконфесійні конфлікти в Україні та пошук шляхів їх подолання (90-ті роки ХХ ст.). Наука. Релігія. Суспільство. 2000. № 2. С. 16–22.
4. Бурега В. Церква та держава на постсоціалістичному просторі: у пошуках парадигми відносин. Релігія в Україні Вип. 1. Київ : Майстерня книги, 2009. С. 8–13.
5. Гергелюк М. Помісна Церква в Україні як рушій національної ідеї, моральних принципів та етичних норм. Православ’я в Україні : Збірник матеріалів ІІІ Всеукраїнської наукової конференції, 2013. [Вип. III]. Ч. 2. С. 412–416.
6. Колодний А. Релігійне сьогодення України: роздуми, оцінки і прогнози (тематична збірка вибраних статей і тез). Київ, 2009. 450 с.
7. Кремінь В., Бінько І., Головащенко С., Політична безпека України: концептуальні засади та система забезпечення : монографія. Київ: МАУП, 1998.
8. Ломака А. Політтехнологічні особливості участі релігійних організацій України у виборах. ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України. Випуск 50. С. 206-215.
9. Новиченко М. Державно-церковні відносини в Україні: законодавчий механізм забезпечення. Релігійна свобода. Законодавство України «Про свободу совісті та релігійні організації»: європейські стандарти та українські реалії. № 11. Київ, 2007. С. 44–47.
10. Пріоритети державної політики в галузі свободи совісті: шляхи реалізації: Збірник наукових праць. Державний комітет у справах національностей та релігій. Ред. В. Андрущенка. Київ : Світ Знань, 2007. 180 с.
11. Рудич Ф. (керівник), Балабан Р., Дергачов О. та ін. Україна у сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти : монографія. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. Київ: МАУП, 2002. 487 с.
12. Ishchuk N. and Sagan O. Confrontation of Orthodox Churches in Modern Ukraine: Reasons, Trends and Prospects of Reconciliation. Occasional Papers on Religion in Eastern Europe: Vol. 40 : Iss. 3, Article 4. Р. 8–33.
13. Hovorun C. Meta-Ecclesiology. Chronicles on Church Awareness. New York: Palgrave Macmillan, 2015. 242 p.
14. Meyendorff, J. Living Tradition. New York: St. Vladimir’s Seminary Press, 1978. 211 р.
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.
Lviv University Journal of Philosophy
