МЕХАНІЗМ ФІНАНСУВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ ЇЇ ЯКОСТІ

Анотація

Анотація. Метою даної статті є оцінка впливу механізму фінансування вищої освіти в Україні на її якість. Для досягнення поставленої мети використано загальнонаукові (узагальнення, порівняння, структурно-логічний аналіз), статистичні (середніх величин, групування, рядів динаміки, кореляційний аналіз), а також графічні методи дослідження. Результати дослідження показали, що на одного студента в Україні припадає значно менше фінансування, ніж у країнах з розвинутою економікою. За часів війни зростання цього показника обмежуються дефіцитом державного бюджету та впливом інфляції, отже, не виступає суттєвим чинником для підвищення якості вищої освіти України. Суспільне (бюджетне) фінансування вищої освіти в Україні становить майже половину загального. Фінансування стабільної діяльності базується на видатках попереднього року, що не забезпечує рівний доступ ЗВО до суспільних ресурсів, суперечить практиці розвинених країн щодо «вхідного фінансування», викликає скорочення фінансування ЗВО. Фінансування за результатами діяльності залежить від контингенту студентів за державним замовленням, яке слабко впливає на вибір спеціальності вступниками і розподіляється між ЗВО внаслідок адресного розміщення – непрозорого механізму, який зменшує середній конкурсний бал вступників. Коефіцієнти працевлаштування випускників і міжнародного визнання стимулюють ЗВО покращувати якість освітніх програм. Однак у формулі бракує показника фаховості науково-педагогічного персоналу, від рівня якого якість вищої освіти залежить безпосередньо. Грантове фінансування не тільки збільшує доступність вищої освіти в Україні, а й загалом стимулює підвищення її якості. Однак воно становить менше 2% суспільного фінансування, а кількість грантових рівнів недостатня для залучення успішних вступників. Фінансування вищої освіти за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб передбачає урахування індикативної собівартості. З одного боку, цей механізм запобігає демпінгу контрактних цін, а зіншого – породжує «маскування» демпінгу, не враховує інституційний та регіональний фактори формування витрат, а, отже, впливає не на якість окремих освітніх програм, а зменшує конкурентні переваги ЗВО державної форми власності. Сформульовано висновок, що механізм фінансування вищої освіти України потребує удосконалення: збільшення частки фінансування за результатами, серед яких працевлаштування випускників, фаховість НПП; трансформування фінансування стабільної діяльності у грантове фінансування зізбільшенням кількостігрантових рівнів, урахування інституційного та регіонального факторів формування витрат для визначення індикативної собівартості.

Ключові слова: вища освіта, ринок освітніх послуг, фінансування, фінансування стабільної діяльності, фінансування за результатами діяльності, державне замовлення, грант, індикативна собівартість, якість вищої освіти, ціна освітніх послуг.