ПРО ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЗАПАСОВИХ І ПОТОКОВИХ ІНДИКАТОРІВ У МАКРОЕКОНОМІЧНОМУ АНАЛІЗІ КАНАЛІВ МОНЕТАРНОЇ ТРАНСМІСІЇ

Анотація

Анотація. Мета статті − проаналізувати канали монетарної трансмісії через особливості запасових і потокових показників з використанням методу аналізу взаємозв’язків. Згідно з особливостями запасів можна виділити основні сфери економіки: споживання, інвестиції, сферу активів і грошову сферу. Відсоткову ставку, рівень інфляції та очікування можна вважати потоками відповідних сфер. Теорія запасу грошового попиту є розвитком кейнсіанського попиту на гроші та удосконаленням моделі каналів трансмісії в монетарній політиці. Під каналами в цій теорії розуміються не інструменти монетарної політики, а потоки в запаси основних сфер економіки. Гроші, емітовані центральним банком і банківською системою, можуть надходити в ці запаси через відповідні канали, що створює відповідні макроекономічні наслідки. Запаси основних сфер економіки між собою взаємопов’язані потоками, що виявляється в економічному циклі. Споживчі видатки породжують попит на відповідні засоби виробництва − інвестиційні видатки, зокрема, інвестиції у запаси. Нестачу інвестицій держава може замінити фіскальним стимулюванням, яке зі зростанням державного боргу і монетарним стимулюванням зумовлює знецінення грошей, збільшення чистого експорту і споживчої інфляції. Встановлено, що від сфери інвестицій похідною є сфера активів, від якої, в свою чергу, похідною є грошова сфера. Від грошової сфери походить сфера споживання і коло замикається. Проявами цих взаємозвязків є кейнсіанське фіскальне стимулювання, вплив надмірного державного боргу на грошову сферу та залежність інфляції від надмірної емісії за кількісною теорією грошей. Це все частини загальної закономірності економічного циклу.

Ключові слова: запаси і потоки, попит на гроші, активи, відсоток, очікування, трансмісійні канали монетарної політики, монетарна трансмісія.