Кількісна оцінка пуризму Бориса Грінченка
DOI: http://dx.doi.org/10.30970/uam.2019.27.1064
Анотація
У статті розглянуто вплив пуристичних мовних засад Бориса Грін-
ченка, що він їх окреслив у ході дискусії на шпальтах львівсько-
го півмісячника «Зоря» протягом 1891–93 років («коли маємо два
слова на одно розуміння і одно з їх певне українсько-руське, а друге може
певне, а може й нї, то мусимо вживати саме певне слово, зоставивши пи-
тання про друге до того часу, коли зросте наша фільольоґія»), на кількіс-
ні параметри лексики його поезії. Показано, що кількість різних слів на
одиницю тексту у віршах Б. Грінченка на 35,7 % менша, ніж у віршах Івана
Франка того ж періоду (відповідно 1 939 та 2 631 різних слів на вісім тисяч
слів тексту). Пораховано, як часто слова, суголосні з російськими, тра-
пляються у віршах цих двох поетів, і визначено, що в досліджуваній пое-
зії І. Франка таких слів 319 (12,1 %), а Б. Грінченка – 278 (14,3 %), частота
таких слів у віршах обох поетів відповідно 36,1 і 30,8 на 1 000 слів тексту.
Проведено аналогічні підрахунки стосовно слів, суголосних із польськи-
ми словами-аналогами: у Франка таких слів 245 (9,3 %), а у Грінченка –
188 (9,7 %); вони покривають відповідно 34,2 % тексту у Франка і 37,3 %
у Грінченка. Показано порушення монотонности залежности частки слів,
суголосних із російською та польської мовами, від частотности вжи-
вання цих слів, причому помітно, що «провал» монотонности більший
у російськомовному випадку. Обґрунтовано гіпотезу, що ця немонотон-
ність і бідніша лексика пов’язана із пуризмом Б. Грінченка. Оцінюється,
що внаслідок вичищення Б. Грінченком мови своїх віршів від позірних
«москалізмів» частка слів, суголосних із російською мовою, в його тексті зменшилась лише на 5 %, що лежить в районі фізіологічного порогу
розрізнення (JND: just noticeable difference), тоді як в «неочищеній» мові
І. Франка таких слів менше, ніж у Грінченковій на 17 %. Зроблено висно-
вок, що мовні засади Б. Грінченка, спрямовані на «очищення української
мови», насправді не віддаляють українську мову від російської, а призво-
дять до збіднення лексики української мови та зменшення здатности цієї
мови передавати семантичні нюанси висловленої думки на шкоду кому-
нікативній функції мови.
Kлючові слова: пуризм, принципи «очищення» мови, дискусія про мову
1891–93 рр., Борис Грінченко, Іван Франко, оцінка обсягу лексики.
ченка, що він їх окреслив у ході дискусії на шпальтах львівсько-
го півмісячника «Зоря» протягом 1891–93 років («коли маємо два
слова на одно розуміння і одно з їх певне українсько-руське, а друге може
певне, а може й нї, то мусимо вживати саме певне слово, зоставивши пи-
тання про друге до того часу, коли зросте наша фільольоґія»), на кількіс-
ні параметри лексики його поезії. Показано, що кількість різних слів на
одиницю тексту у віршах Б. Грінченка на 35,7 % менша, ніж у віршах Івана
Франка того ж періоду (відповідно 1 939 та 2 631 різних слів на вісім тисяч
слів тексту). Пораховано, як часто слова, суголосні з російськими, тра-
пляються у віршах цих двох поетів, і визначено, що в досліджуваній пое-
зії І. Франка таких слів 319 (12,1 %), а Б. Грінченка – 278 (14,3 %), частота
таких слів у віршах обох поетів відповідно 36,1 і 30,8 на 1 000 слів тексту.
Проведено аналогічні підрахунки стосовно слів, суголосних із польськи-
ми словами-аналогами: у Франка таких слів 245 (9,3 %), а у Грінченка –
188 (9,7 %); вони покривають відповідно 34,2 % тексту у Франка і 37,3 %
у Грінченка. Показано порушення монотонности залежности частки слів,
суголосних із російською та польської мовами, від частотности вжи-
вання цих слів, причому помітно, що «провал» монотонности більший
у російськомовному випадку. Обґрунтовано гіпотезу, що ця немонотон-
ність і бідніша лексика пов’язана із пуризмом Б. Грінченка. Оцінюється,
що внаслідок вичищення Б. Грінченком мови своїх віршів від позірних
«москалізмів» частка слів, суголосних із російською мовою, в його тексті зменшилась лише на 5 %, що лежить в районі фізіологічного порогу
розрізнення (JND: just noticeable difference), тоді як в «неочищеній» мові
І. Франка таких слів менше, ніж у Грінченковій на 17 %. Зроблено висно-
вок, що мовні засади Б. Грінченка, спрямовані на «очищення української
мови», насправді не віддаляють українську мову від російської, а призво-
дять до збіднення лексики української мови та зменшення здатности цієї
мови передавати семантичні нюанси висловленої думки на шкоду кому-
нікативній функції мови.
Kлючові слова: пуризм, принципи «очищення» мови, дискусія про мову
1891–93 рр., Борис Грінченко, Іван Франко, оцінка обсягу лексики.
Повний текст:
PDFПосилання
- Поки немає зовнішніх посилань.