СТРУКТУРА САМОСВІДОМОСТІ ТА ПАРАДОКСИ ЛЮДСЬКОЇ ЕКЗИСТЕНЦІЇ

Анотація

У статті пропонується нова символізація структури самосвідомос-
ті і на її основі пояснюються парадокси людської екзистенції. Са-
мосвідомість розкривається через відношення «емпіричного Я» та
«трансцендентального Я». Самосвідомість передбачає здатність
виявляти себе, і для позначення позиції, де виявляється власне існу-
вання, вводиться поняття «екзистенційний свідок існування». В іс-
торії філософської думки формувалися різні парадигми опису власного
існування, і нині у філософії найбільш поширена трансцендентальна
та екзистенціалістська парадигма. Проте можливі й інші підходи
розуміння екзистенції: християнський, епікурейський, картезіанський,
буддійський та підхід адавайта-веданти. З урахуванням цих підходів
у статті розкриваються парадокси людської екзистенції, в основі
яких лежить непорівнянність між абсолютним значенням власного
існування та його обмеженістю.
Ключові слова: свідомість, самосвідомість, екзистенція, буддизм,
адвайта-веданта, християнство, людина.