Коломийковий заповіт Маруні Дуплавки (довгожительки с. Липовиця Рожнятівського району Івано-Франківської області, 1902-1994)

Анотація

Моє рідне село Липовиця розташоване у мальовничому карпатському міжгір’ї, яке зачаровує очі та змушує затамовувати подих своєю розкішною природою і таємничістю. Це бойківське поселення виникло понад чотириста років тому внаслідок втечі людей від турецько-татарських наскоків у пошуку сховку та прихистку. Коли наближаєтеся до Липовиці, годі не зауважити стрімко-урвисті гори та глибочезне русло річки Чечви*, що стали природною фортецею для давніх утікачів від непроханих зайд. Річка Чечва, що за тихої погоди наспівує в унісон із птаством дзвінкотливих, тихомрійних пісеньок лісовим пущам і видолинкам, стрімко змінює норов, щойно розкроять небо блискавиці та громи і завихриться у пошесному танці карпатська злива. Із замріяно-ліричного та легітливого ледь не струмка річка перетворюється у жорстоку масу каламуті, що із ревом і погрозливим чваркотом несе у безвість збовтані упереміш гігантські валуни, деревину, кущовиння, злизуючи та проковтуючи все на своєму шляху. Тож за тисячоліття русло не надто водоймистого потічка перетворилося у велетенську непрохідну урвисту упадину.